Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Люди старшого покоління пам’ятають хвилюючу мить історії людства: американський астронавт Ніл Армстронг ступає на поверхню Місяця. Мине буквально кілька днів, і цей телесюжет поставить «на вуха» весь всесильний КДБ СРСР: у телесюжеті один із авторів проєкту «Аполлон» зізнався, що їхній політ здійснювався по «равликовій трасі», запозиченій із книжечки простого механіка радянського елеватора українського походження Юрія Кондратюка. А Радянський Союз у цей час готував свій місячний проєкт, намагаючись «догнати і перегнати американців» щодо висадки людини на цю планету. Тож на його пошуки кидають сотні агентів, і ті незабаром з’ясовують, що насправді автора «равликової траси» звати Олександр Шаргей…
Простий український хлопчина, який завойовував міжпланетні простори
Юрій рано втратив батьків і виховувався дідусем та бабусею. Вони й віддали онука до Полтавської гімназії, де той опановував фізику, математику і астрономію, а після її закінченні навчається у політехнічному інституті. Там він заводить зошит, у якому записує свої перші розрахунки й думки стосовно польотів у простори Всесвіту. Зокрема, виводить основне рівняння руху ракети, навів схему та опис чотириступінчастої ракети, камери згоряння ракетного двигуна, параболоїдного сопла й багато іншого. А також пропонує використовувати опір атмосфери для гальмування ракети під час її спуску, а для посадки на неї людини й повернення на корабель застосувати компактний злітно-посадковий модуль. Що й було реалізовано американським агентством NASA в програмі Apollo.
Він також пропонує використовувати гравітаційне поле небесних тіл для додаткового розгону або гальмування космічного апарата для польотів у Сонячній системі, розглянути можливість використання сонячної енергії для живлення бортових систем космічних апаратів і розміщення на навколоземній орбіті великих дзеркал для освітлення поверхні Землі.
Коли знайомишся з цими пропозиціями, задаєшся запитанням: як вони могли народитись в голові юнака майже 100 років тому? Адже старий примірник журналу «Вісник повітроплавання» зі статтею Костянтина Ціолковського про польоти в космос потрапив до його рук значно пізніше!.. Згодом Олександр підготує до друку ще одну книгу − «Завоювання міжпланетних просторів». У ній він запропонував послідовність перших етапів освоєння космічного простору і розвинув деякі ідеї, сформульовані в першій книзі.
Шаргей-Кондратюк був автором оригінальних ідей не лише для космосу
Олександр воює на фронтах Першої світової, а після жовтневого заколоту 1917-го як офіцер опиняється в лавах Білої армії, звідки незабаром дезертирує. З остаточним утвердженням радянської влади, зважаючи на дворянське походження і службу в «біляків», розуміє: його чекають арешт і розстріл. Тому, за порадою родичів і завдяки щасливому збігу обставин, підробляє документи і в одну мить стає Юрієм Васильовичем Кондратюком…
На початку 30-х оселяється у Західному Сибірі, де працює над проєктуванням і будівництвом зерносховищ. Там він побудує найбільший у світі елеватор. Без металу та цвяхів, який уміщував 10 тисяч тонн зерна!.. Та замість нагороди чи хоча б похвали керівництва потрапляє до рук в тенета чекістів, які угледіли в ньому «ворога народу». У чому ж звинувачують Кондратюка? У шкідництві, мовляв, побудував елеватор без цвяхів навмисно – щоб елеватор розвалився і все зерно пропало. Забігаючи наперед скажемо, що елеватор простояв до кінця 80-х і був знищений пожежою!.. За своє «шкідництво» отримує три роки концтаборів. Покарання відбував у так званій «шаражці» – конструкторському бюро ОДПУ інженером-конструктором. У таких же «шаражках» працювали чимало відомих вчених і конструкторів, зокрема і Сергій Корольов. У період ув’язнення виконав ескізний проєкт для конкурсу з вітроенергетики, який передав «на волю», проєктом зацікавився тодішній нарком важкої промисловості Серго Орджонікідзе — і Кондратюка-Шаргея повезли до Москви для зустрічі з наркомом, а згодом звільнили з тюрми.
− Коли я на світанку в березні 1968 року із завмиранням серця стежив на мисі Кеннеді за стартом ракети, що несла корабель «Аполло» в напрямку Місяця, я думав тоді про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам. Боже мій!
Коли почалася війна, пішов добровольцем на фронт, ставши телефоністом. Точна дата загибелі невідома, але за свідченнями очевидців та дослідників вважається, що до кінця лютого 1942 року під Кіровом він був ще живий. Загадковість загибелі українського фізика-експериментатора породила безліч міфів: у СРСР тривалий час поширювалася версія, що Кондратюк допоміг створити німцям ракету «Фау», або що його папери потрапили до німецької розвідки після його смерті. Місцем поховання вважається братська могила в Кірові Калузької області в Росії.
Розповідь про Шаргея-Кондратюка завершимо словами Джона Губолта – одного з керівників космічної програми США «Аполло»:
− Коли я на світанку в березні 1968 року із завмиранням серця стежив на мисі Кеннеді за стартом ракети, що несла корабель «Аполло» в напрямку Місяця, я думав тоді про українця Юрія Кондратюка, який 50 років тому розробив ту саму трасу, по якій належало летіти нашим астронавтам. Боже мій!
