Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
В абітурієнтки Харківського Національного університету Повітряних Сил, яка мріє стати пілотом, уже є кілька годин нальоту на легкомоторних літаках і два стрибки з парашутом. Щоранку дівчина пробігає по три кілометри. Після ще 20 хвилин проводить на тренажерах, а потім сідає за підручники, щоб краще підготуватися до іспитів.
Харків’янка Арина Ющенко з п’ятого класу мріє бути військовим льотчиком та останніми роками це бажання лише зміцнилося.
— Лише крок відділяє мене від навчання на льотному факультеті. Тому нині боюся щось пропустити. Я закінчила 11 класів харківської школи й ще здаватиму ЗНО. Та коли на руках будуть результати оцінювання, відразу ж прибіжу з документами до ХНУПСу, — каже Арина Ющенко.
Дівчина відвідувала всі дні відкритих дверей у виші, де із задоволенням посиділа в кабінах літаків і вертольотів. Після цього про щось інше, крім неба, вона й думати не може.
До речі, щоб носити курсантські погони «крилатого» університету, Арина готується дуже наполегливо. Останні 5 років дівчина у вільний час вивчала основи аеродинаміки та льотну справу в Авіаційному навчальному кадетському центрі імені Данила Дідіка Громадської організації «Цивільний повітряний патруль».
— У центрі були суворі правила. Лише той, хто має в щоденнику 7 та вище балів, міг у вихідні приходити на аеродром Харківського авіаційного підприємства, де ми вчили льотну справу. Тепер у мене є кілька годин нальотного часу на легкомоторних літаках і два стрибки з парашутом. А наприкінці минулого року я склала обіцянку кадета та зобов’язалася любити п’ятий океан, — розповіла абітурієнтка.
Також юна красуня під час навчання в школі займалася спортом: гімнастикою, волейболом і легкою атлетикою.
— Особливих перемог я не здобувала. Та заняття на стадіоні допомогли мені навчитися боротися за право бути першою серед найкращих. До речі, на цих принципах виховувалися й легендарні підкорювачі неба, книги про яких я з задоволенням читала, — каже дівчина.
До початку вступної кампанії в Харківському університеті Арина щоранку пробігає по три кілометри. Потім ще 20 хвилин проводить на тренажерах і тільки потім сідає за підручники, щоб краще підготуватися до іспитів.
— Щоночі мені сниться один і той самий сон, — розповідає дівчина. — Ніби я здіймаюся в небо на винищувачі МіГ-29. Пірнаю в хмарах і виконую фігури складного пілотажу. З цією думкою щоранку йду на пробіжку.
