Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
У мальовничому куточку на території села Кустин Бердичівського району Житомирської області триває робота над створенням Центру соціально-психологічної реабілітації для учасників АТО/ООС та їхніх сімей. Природа тут напрочуд гарна: навколо ліс, поруч ставок, словом – тиша й свіже повітря. Центр створює благодійна організація «Бердичівський благодійний фонд «Оберіг-26» на базі санаторію-профілакторію Акціонерного товариства «Бердичівський машинобудівний завод «Прогрес».
– Ідея створення центру соціально-психологічної реабілітації наших захисників спала мені на думку ще в чотирнадцятому, коли зять повернувся з першої ротації, – каже керівник фонду, відома в Україні волонтерка з Бердичева Ірина Піскун. – Я бачила, як він схоплюється вночі, як йому важко пристосуватися до мирного життя після війни, і зрозуміла: нашим воїнам потрібна допомога. Вони мають бачити, що потрібні суспільству, що Україна вдячна їм за захист, що життя триває і воно повинно бути повноцінним. На жаль, серед ветеранів війни на Сході трапляються суїциди, нерідко руйнуються сім’ї, тож ми, волонтери, розуміли: потрібна соціальна та психологічна адаптація атовців, до того ж – сімейна, аби у складі сім’ї ветерани війни могли відпочити, забути про проблеми, отримати кваліфіковану допомогу психолога та оздоровитися.
Як розповіла кореспондентові АрміяInform волонтерка, починаючи з 2014 року вона оббивала пороги різних інстанцій, домагаючись дозволу й рішення про створення центру.
– У нас є підтримка різних міністерств та відомств – Міноборони, МОЗ, Міністерства у справах ветеранів, СБУ, НАБУ та інших, – говорить Ірина Леонідівна. – І зрештою ми знайшли і приміщення – комплекс будівель санаторію-профілакторію бердичівського заводу «Прогрес» – та отримали необхідні дозвільні документи, тож почали долучати меценатів до втілення нашої ідеї у життя.
За словами Ірини Піскун, технічний бік проєктів у благодійному фонді «Оберіг-26» – за її чоловіком, Ігорем Піскуном. Подружжя Піскунів займається волонтерською діяльністю від початку російсько-української війни та все робить разом, ще й згуртувавши навколо себе однодумців – як земляків, так і небайдужих з усієї України.
– У нашій команді, гурті тих, хто нині опікується створенням Центру, п’ятеро осіб, – додає Піскун. – Двоє з них – досвідчені лікарі. Це полковник медичної служби запасу, афганець, очільник громадської організації Олександр Малиш і президент Української асоціації лікарів-психологів, кандидат медичних наук, доцент Богдан Божук. До питання створення центру ми підходимо дуже прискіпливо, ми плануємо, що цей центр соціально-психологічної реабілітації ветеранів бойових дій має стати найкращим в Україні.
Як розповідає волонтер, уже зібрано кошти та матеріальні цінності (двері, вікна тощо) – 3 мільйони гривень. Для того, щоб запустити проєкт та відкрити Центр, необхідно ще знайти півтора мільйона. Коли вони будуть, Центр можна відкрити на 50 % потужностей.
– Ми покажемо, що таке працювати без корупції, – продовжує волонтер. – Та й переваг у порівнянні з державою ми маємо багато. Адже у нас більше свободи та можливостей, ми не скуті бюрократичними перепонами. Висококласні фахівці впевнена залюбки приїжджатимуть на кілька тижнів до нас попрацювати, а заодно відпочити у цьому мальовничому куточку та ще й отримати за це зарплатню. Жива природа – ліс, озеро, дитячий та спортивний майданчики, поруч стадіон, який ми також плануємо орендувати, як уже орендували санаторій із повністю готовою інфраструктурою: кількома артезіанськими свердловинами, водонапірною вежею, котельнею, трансформаторною підстанцією та насосною станцією – словом, тут є все для забезпечення життєдіяльності. Санаторій не приймав відпочивальників лише якихось три роки – тут все ціле та працює. Так, нехай ремонт і меблі ще радянського зразка й виробництва, та цю проблему ми розв’яжемо швидко.
Найближче завдання волонтерів, яке вони планують розв’язати вже до кінця червня, це зробити перші дві секції другого поверху санаторію готовими до приймання відпочивальників. Як пояснюють волонтери, перший поверх будівлі – суто медичний, де розташовані кабінети лікарів, психологів, різноманітні процедурні тощо. Другий і третій – кімнати для проживання учасників бойових дій та їхніх сімей. Для початку протягом літа планують запустити в експлуатацію другий поверх, слідом за ним – третій. Узагалі центр розрахований на відпочинок і реабілітацію 120 людей.
Тож попри карантин та певне перенесення термінів відкриття центру роботи тривають і невдовзі він гостинно розкриє свої двері перед сім’ями захисників України.
– Наша головна мета, – говорять волонтери, – це зробити райський куточок, у якому ті, хто захищає всіх нас від «русского миру», побачили, що вони потрібні Україні.
