Усі пʼять суден поки що базуватимуться у Великій Британії, а після закінчення війни братимуть участь у розмінуванні акваторії Чорного моря…
Проєкт закону «Про територіальну оборону України» подано на розгляд комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Верховної Ради України. Територіальна оборона одне з найважливіших питань під час створення сучасної держави Україна та її безпеки. Про подробиці розробки законопроекту в ексклюзивному інтерв’ю нашому виданню розповів один із його авторів Федір Веніславський.
— Федоре Володимировичу, чому попередні спроби ухвалити такий важливий для України закон були невдалими?
— Тому що були та ще й досі, на жаль, залишаються, люди, котрі цього закону не хочуть в принципі. Бояться, що завдяки йому може бути створена потужна та ефективна система самооборони, яка може стати стримуючим чинником для деяких «гарячих голів». Я переймаюся цим питанням із 2014 року, коли в Харкові відбулися сумнозвісні події, зокрема сутички між прихильниками так званої «ХНР» і українськими патріотами. Уже тоді стало зрозумілим, що нам конче потрібна потужна сила патріотично налаштованих громадян, яка зможе протистояти потенційній агресії.
2018 року створено кілька бригад територіальної оборони, але в мене є сумніви щодо їх здатності до виконання необхідних завдань ефективно і в повному обсязі. Причини − слабка вмотивованість громадян долучатися до їхнього складу, практично відсутнє фінансування та забезпечення заходів підготовки, застарілі підходи в формуванні та застосуванні.
Тому після того, як мене обрали народним депутатом, одним з моїх особистих пріоритетів в парламентській діяльності стала робота над законопроєктом про територіальну оборону. Я сам зголосився очолити цю робочу групу, до якої ми запросили представників усіх зацікавлених сторін, − Міністерства оборони, Генерального штабу, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій. Над законопроєктом працювали і представники громадськості. Визначили та схвалили концепцію, на основі якої й було розроблено законопроект. Нині він уже поданий до комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. І ви маєте рацію: є певна протидія ухваленню цього закону. Щойно наша група заявила про намір видати більш-менш збалансований і завершений проєкт, як почали надходити з різних боків альтернативні варіанти. Я можу сказати, що це навряд чи сприятиме швидкому ухваленню закону, а навіть навпаки — може загальмувати процес. На останньому засіданні нашої групи було вирішено, що наш законопроєкт має лягти в основу, а всі зацікавлені сторони, які бачать в ньому недоліки, можуть запропонувати групі свої поправки, які ми обов’язково врахуємо, якщо вони підуть на користь загальній філософії майбутнього закону.
— Ваш законопроєкт базується на основі проєкту, розробленого Комітетом національної безпеки, оборони та розвідки за участі заступника секретаря РНБО генерал-майора Сергія Кривоноса?
— Саме так. Його група, громадські активісти, представники реально діючих загонів територіальної оборони були головними драйверами цього процесу. Ще раз хочу наголосити, ми враховували пропозиції всіх зацікавлених органів державної влади, які надходили.
— Які труднощі виникали під час роботи над законопроєктом?
— Ми опиралися на естонський досвід, який найбільш вдало демонструє можливості самооборони. Дещо запозичили в Польщі, яка нині активно розвиває самооборону. Звичайно, були деякі дискусійні питання, але ми їх в робочому порядку успішно вирішували. Скажімо, сперечалися щодо підпорядкування структур територіальної оборони в мирний і воєнний часи. У мирний вони мають бути підпорядковані штабам, які створюватимуться на рівні областей, а у воєнний, звичайно ж, інтегруватимуться в систему управління військами під керівництвом Генштабу.
Ще одна дискусія стосувалася пріоритетів. Дійшли згоди, що територіальна оборона має інтегруватися у державний механізм. А ось один із альтернативних законопроєктів визначає територіальну оборону як паралельну недержавну організацію з правом формування озброєних загонів. Особисто для мене, фахівця в галузі конституційного права, це неприйнятно, адже громадські об’єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Як із цим бути?
За великим рахунком є два ключові підходи. Один — територіальна оборона існуватиме і діятиме автономно, другий — вона створюватиметься на основі добровільного вступу до неї громадян, але буде інтегрована в державні структури й виконуватиме вже більш професійні функції. Тому що одна справа, коли ми мали спонтанну громадянську активність в 2014 році з початком бойових дій на Сході України, а друга — коли ми готуємо на майбутнє концептуально дієздатну територіальну оборону, якій будуть чітко визначено завдання, проводитиметься необхідна підготовка особового складу, яка буде інтегрована в загальновійськову структуру держави. У мирний час її підрозділи залучатимуть в надзвичайних ситуаціях, активно співпрацюватимуть з ДСНС, Державною прикордонною службою тощо.
— Ліквідацією наслідків техногенних катастроф, гасінням пожеж?
— Звісно. Загони територіальної оборони будуть в кожній об’єднаній територіальній громаді, й якщо виникне якась надзвичайна ситуація, то місцеві жителі, ясна річ, зреагують швидше і ефективніше зможуть протидіяти негативним наслідкам. Скажімо, одне з найболючіших питань сьогодення, це незаконна вирубка лісу. Якщо місцеві жителі будуть організовані в територіальну оборону, то, думаю, це буде не то що складніше робити, а в принципі неможливо.
— Тобто, за Вашим законопроєктом на тероборону буде покладено досить широке коло повноважень та завдань?
— Саме так. Головне, що все це буде законно, тому що загони територіальної оборони матимуть чітко визначенні законодавством права, зокрема в сфері охорони громадського порядку, охорони природи. Це буде серйозна структура, з якою будуть рахуватися. І тому ще раз наголошую, багато хто, розуміючи можливості цієї структури, хоче або «підібрати» її під себе, або взагалі не допустити її створення.
— Нині часто можна почути такий термін «війська територіальної оборони». Це подібно новому роду військ?
— За нашою концепцією буде вертикально і ієрархічно інтегрована структура територіальної оборони. Тобто, в населених пунктах будуть загони територіальної оборони, які підпорядковуватимуться штабам ТО, створеними на рівні областей. Із загонів складатимуться бригади, які у військовий час будуть цілісною бойовою одиницею і виконуватимуть завдання Генерального штабу.
— У залі парламенту у вашого законопроєкту буде багато опонентів, які голосуватимуть проти?
— Не виключаю, що деякі політики, які досі не зовсім сприймають незалежність України, будуть проти. Після реєстрації законопроєкту ми будемо переконувати колег, що прийняття цього законопроєкту надважливо для надійної оборони держави. Я сподіваюся, що цей законопроєкт більшість парламентарів таки підтримають ще на цій сесії. Це програма-максимум.
— Можна сказати, що цей закон зміцнить суспільство?
— Саме так. Із цього закону логічно випливають ще декілька законів. Наприклад, закон, який має регламентувати обіг зброї. Адже для того, щоб загони і бригади ТО могли повноцінно виконувати свої функції, вони мають бути озброєні. Відповідно члени територіальної оборони матимуть право на зберігання вдома зброї. Зброя сама по собі дисциплінує і дещо змінює свідомість.
А ще із закону про тероборону випливає необхідність ухвалення закону про національно-патріотичне виховання молоді, щоб молодіжні організації отримали чітку ідейну основу і могли допомагати в майбутньому створенню загонів ТО. У комплексі це призведе до усвідомлення того, що громадяни самі в змозі протистояти можливій агресії, допомагати державним органам у забезпеченні безпечної життєдіяльності регіонів і надійної оборони держави.
— Щиро дякую за розмову!
Веніславський Федір Володимирович — Кандидат юридичних наук, доцент. Фахівець у галузі державотворення та прав людини. Представник Президента України Володимира Зеленського в Конституційному Суді України. У минулому – доцент кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Він є автором та співавтором більше 100 наукових, науково-методичних, науково-публіцистичних робіт із проблем організації та функціонування органів державної влади в Україні, забезпечення прав та свобод людини й громадянина. Від імені правозахисних організацій неодноразово відстоював права людини в судах, надавав безкоштовні юридичні консультації соціально незахищеним верствам населення. На позачергових парламентських виборах 2019 року був обраний народним депутатом від партії «Слуга народу». Член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони та розвідки.Довідково:
