Однак, сучасний воїн повинен не тільки знати способи точно «доставити» боєприпаси для ураження техніки чи живої сили противника, а й вміти захиститися від ворожих…
13 липня 2014 року під час прориву облоги аеропорту для коридору колоні наших вантажівок із продовольством та боєзапасом у важких боях ми втратили 2 танки та БТР, загинув механік – водій одного з танків. Колона тоді таки зайшла в аеропорт…
АрміяInform продовжує публікувати серію матеріалів про учасників оборони Луганського аеропорту. Впродовж 146 діб наші захисники з різних підрозділів Збройних Сил України героїчно захищали летовище. Кореспондентка АрміяInform поспілкувалась із командиром танка старшим сержантом Володимиром Костенком, безпосереднім учасником тих подій.
У 2014-му окрема танкова Сіверська бригада вела бої у районі міста Щастя. Потім були бої за розблокування наших підрозділів у Луганському аеропорту. Серед танкістів, які «пробивали» коридор до летовища, був головний сержант танкового взводу Володимир Костенко.
Він із дитинства мріяв про військову кар’єру, як і багато його однолітків. А як може бути інакше, адже неподалік рідного села Карпилівка, що на Чернігівщині, розташовувалась військова частина. Щодня Володимир із захопленням спостерігав за мужніми чоловіками та потужною військовою технікою.
Коли хлопцю виповнилось 18 років, він не вагаючись пішов на строкову службу. А після підписав контракт з окремою танковою Сіверською бригадою. Вже 17 років він служить танкістом.
З перших днів початку проведення Антитерористичної операції у складі свого підрозділу він на Сході України.
– У Луганський аеропорт ми вирушили з населеного пункту Щастя зранку 13 липня 2014 року і зайшли в аеропорт близько 3-ї ночі наступного дня. Нашим завданням було прорвати облогу аеропорту та доставити допомогу. Ми двома танками та трьома БТРами десантно-штурмової бригади йшли дозором. За нами рухалась колона вантажівок із продуктами та боєприпасами для оборонців аеропорту, – пригадав Володимир Костенко.
Проросійські бойовики пропустили дозор та перший танк із колони і почали обстрілювати його з протитанкових гармат. Перший танк з колони підбили. Загинув його механік-водій. Незабаром на допомогу прийшла бронетехніка з дозору. Зав’язався бій, який тривав близько двох годин. Згодом нашим танкістам довелось відступити, щоб дозаправитись та поповнити боєкомплект. Ще одна спроба прориву. Цього разу бій вже тривав близько 30 хвилин. Тоді ми втратили ще один танк та БРТ, проте екіпажі залишилися живими. Колона рушила вперед, до летовища залишались лічені кілометри.
– Під час бою у наш танк також влучили. Проте нам вдалося «дотягнути» до Луганського аеропорту своїм ходом. За нами пройшла колона. Разом із оборонцями летовища ми опинились в облозі, – пригадав танкіст.
Близько двох тижнів Володимир Костенко провів в Луганському аеропорту. Нині він намагається не згадувати чисельні обстріли, від яких хлопці ховались, де тільки могли. Частенько йому доводилось використовувати замаскований танк як схованку. Виспатись не вдавалось, лише подрімати. Харчувались сухпайком, щось гаряче приготувати, ніяк.
В аеропорту Володимир пересів на новий танк, з яким він за два тижні знову прокладав «дорогу життя», аби колона з черговою допомогою зайшла в аеропорт. І знову бої… Екіпаж танка направили на підсилення до інших підрозділів, аби спільними діями звільнити населені пункти – Георгіївка, Лутугине, Червона Поляна, Іванівка, Новосвітлівка.
– Під час наступу на Новосвітлівку наш танк підбили прямою наводкою. Внаслідок влучання кумулятивного снаряда я дістав опіки. Зазнав поранення і навідник. Нас забрали в госпіталь. Механік-водій Сергій відмовився від госпіталізації, його не сильно «зачепило». За три дні мені телефоном повідомили, що Сергій потрапив під мінометний вогонь та загинув, – із сумом розповів Володимир Костенко.
Після реабілітації Володимир Костенко у складі новосформованої танкової роти поїхав на Дебальцівський фронт. 12 лютого 2015 року під селом Логвинове у його танк знову влучив ворожий снаряд, але екіпаж врятував зовнішній динамічний захист. Під час бою, в якому зійшлись наших три танки проти чотирьох російських, екіпаж Володимира знищив два ворожих Т-72 і одну бойову машину піхоти.
У 2016 році за особистий внесок у зміцнення обороноздатності Української держави, мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені під час виконання військового обов’язку, Володимира Костенка було нагороджено орденом «За мужність» III ступеня.
Фото – з особистого архіву Володимира Костенка та Світлани Холодьон
