Українські далекобійні удари спрямовані на об’єкти, які наповнюють бюджет держави-агресорки, постачають загарбницько-окупаційну російську армію пальним, підтримують ворожу логістику та, відповідно,…
АрміяInform регулярно повідомляє про поранених учасників російсько-української війни, які не миряться з участю людини з інвалідністю і вперто роблять виклик долі, демонструючи нам неймовірну силу духа. Сьогодні розповідь про уродженця Калущини Миколу Левкуна, у поверненні якого до активного життя велика роль належить добре відомій нашим читачам небайдужій українці зі США Ірині Ващук, засновниці благодійного фонду Revived Soldiers Ukraine, яка допомагає багатьом пораненим бійцям.
Життя на візку ветерана війни не влаштовувало
На «гарячий» Донбас Микола Левкун потрапив в травні 2014 року спочатку у складі розрахунку станкового протитанкового гранатомета, а згодом був зарахований до загону спецпризначення. В березні 2017-го під час бойового завдання неподалік Торецька він підірвався на протипіхотній міні. Переніс 9 оперативних втручань за два місяці лікування у Військово-медичному клінічному центрі Північного регіону у Харкові. Та врятувати ноги нижче колін лікарям не вдалося. До того ж медики багато «чаклували» ще й над відкритим переломом кістки стегна.
— Звичайно спочатку охопив відчай, — зізнається в розмові з кореспондентом АрміяInform Микола Левкун. — Це тривало два-три дні, а потім, завдяки постійній підтримці любої дружини Юлі, вийшов зі стану депресії й сказав собі, що життя на цьому не закінчується.
Після ампутації кінцівок Микола свідомо вирішив «заходити» в активне життя через спорт. Уже через чотири місяці після поранення він брав участь у різних змаганнях. І навіть переміг в липні на турнірі з кросфіту серед параспортсменів-ветеранів війни в рамках проєкту «Ігри Героїв». Втім, життя на візку Левкуна не влаштовувало. І на початку 2018-го він зконтактував з Іриною Ващук, окреслив їй свої проблеми і в травні на запрошення Revived Soldiers Ukraine вперше поїхав на лікування до США. Там його прооперували та зробили корекцію стегнової кістки.
На протезах — на Говерлу
Потім було ще 7 оперативних втручань за океаном. Двостороння ампутація вважається найскладнішою для протезування — налаштування протезів займає багато часу. І тільки тоді, коли у клініці Coney Island Hospital відновили розтрощене стегно однієї ноги, стало можливим підлаштувати та встановити протези обох ніг. Це відбулось 1 лютого 2019 року. А в липні того ж року в команді ветерана війни Дмитра Котова Левкун уже підкорював Говерлу.
Завдяки донорам фонду Revived Soldiers Ukraine, волонтерам, благодійним концертам в американських містах Оксани Мухи, Олександра Божика та Юрія Карпенка на протезування Миколи Левкуна вдалося зібрати 12,5 тисячі доларів США.
«У потрібному місці — в потрібну годину»
— Згодом я, як кажуть, опинився в потрібному місці й в потрібну годину, — розповідає Левкун. — У складі групи інших поранених проходив у вересні минулого року 3-тижневу реабілітацію в Латвійському національному реабілітаційному центрі в Юрмалі. Дні були розписані по хвилинах — тренування, масаж, заняття з фізіотерапевтом, басейн, прогулянки.
Там, за словами Левкуна, його запримітив відповідальний за розвиток парабобслею від Латвії в IBSF (Міжнародна федерація з бобслею та скелетону) Крістапс Котанс, який у вільний від сезону час займається волонтерством у центрі реабілітації.
— Він сказав, що я йому дуже сподобався своїм ставленням до життя після важкого поранення, — продовжує розповідь Микола Левкун.— До того ж йому імпонувала моя фізична підготовка і регулярні заняття в залі. І він запропонував мені спробувати себе в бобслеї.
У листопаді того ж року ветеран російсько-української війни сів в сані-боби. А Крістапс Котанс ще й знайшов для українця спонсорів для участі в змаганнях. Опікувався Левкуном на тренуваннях та готував до змагань відомий український тренер із бобслею й скелетону Михайло Гераскевич.
І ось в лютому у американському Парк-Сіті на Х фінальному етапі Кубка світу з парабобу Микола Левкун посів 11 місце, що дало йому змогу закріпитися в десятці загального заліку Кубка. До того ж Миколі вдалося розігнати свій парабоб до власної рекордної швидкості — 126 кілометрів за годину.
«Кожний заїзд на парабобі можна порівняти з виходом на бойове завдання»
За словами тренера Михайла Гераскевича, Левкун змагається зі спортсменами, які вже 7-8 років у парабобі. Але він виявився настільки наполегливим і настільки серйозно поставився до цього спорту, що після фінального етапу Кубка світу Міжнародна федерація нагородила його медаллю «Відкриття року». Тренер наразі зайнявся пошуками коштів й можливостей, аби перед наступним сезоном Микола провів повноцінну підготовку. На переконання Гераскевича, приклад спортсмена-ветерана дуже надихає, тому хочеться надати йому максимальну допомогу, яка тільки можлива.
— Поки що мені подобається бобслей, — говорить Левкун. Але це дуже травматичний вид спорту. Кожний заїзд на парабобі можна порівняти з виходом на бойове завдання на передовій: екстрим й небезпека. І велика ймовірність травмуватися чи поранитися. Але моя мета — продовжити тренування і виступити в 2022 році на Зимових Паралімпійських іграх у Пекині.
Revived Soldiers Ukraine повертає поранених бійців до життя
«Рік тому Микола Левкун тільки вчився ходити на нових протезах після того, як провів у візку 2 роки через важке поранення. Він навіть боявся спуститися з маленького спуску, я його намагалась підтримувати і він казав — я сам! Сьогодні він бере участь в міжнародних змаганнях з бобслею, і якби не скасували 10 Mile Soldiers Field в Чикаго, він би біг з нашою командою на протезах.
Як не радіти з того, що ми з вами змінюємо життя пораненим військовим України на краще!?» — залишила нещодавно допис у Facebook Ірина Ващук.
Фото з архіву Миколи Левкуна
