Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Сержант Володимир Соколович, нині виконує завдання поблизу Маріуполя:
«Вишиванка для мене — це символ єдності України. Бо де б я не бував з нашим оркестром, бачив, що їх однаково люблять і носять українці і на сході, і на заході, на півночі і на півдні нашої країни. Я народився у чернівецькій області, де вишиванку одягають майже на кожні свята, і наразі мені дуже приємно вдягнути її саме тут — на Донбасі. Бо Донбас — це Україна».
Старшина Віталій Вірста, чернівчанин, виконує обов’язки в районі проведення ООС:
«Для мене вишиванка, як музика — вишуканий і неповторний джаз. Він є класикою, яку слухають і люблять люди різних поколінь».
Лейтенант Ольга Шеремета з Львівщини: «Для мене вишиванка — це витвір мистецтва. Я родом зі Львівщини, де кожна дівчина має не одну вишиванку. Ще зі школи пам’ятаю, що ми з подружками влаштовували справжні конкурси вишиванок. Сперечалися, до якої зачіски вона краще пасує та до якого взуття. Тут на Донбасі, я зрозуміла — вишиванка чудово пасує також і до армійського пікселю та берців».
Анастасія Костікова з Харкова: «Для мене вишиванка — це символ України. Як герб, прапор. Це завжди красиво, колоритно і просто модно».
Сержант Валентин Тимків з Івано-Франківщини: «Для мене вишиванка, це символ боротьби українського народу за свою ідентичність. Це зв’язок воїнів всіх поколінь. А отже — наша сила і міць».
Олександр — військовослужбовець, родом з Тернопільщини. Несе службу неподалік Широкіного.
«Для мене вишиванка тут, на Донбасі — це зв’язок з родиною, яка мене чекає на Тернопільщині. Там їх вдягають на кожні свята. Тут — рідше. Але я впевнений, що етностиль набуватиме все більшої популярності серед молоді Донбасу».
Тетяна — зв’язківець, родом з Донеччини.
«Такі свята оберігають наше коріння. Кожен виріб має коди, які несуть енергетику, яку неможливо передати нічим іншим, бо вони зашиті вручну. Традиції носити вишиванку треба берегти і передавати. У них — наша національна ідентичність».
Василь родом з Івано-Франківщини.
«Моя сестра і мама зараз живуть закордоном. Вони мають вишиванки. Для них — це зв’язок з Батьківщиною. Для мене вишиванка — це можливість відчути себе поруч із ними. Вишиванка єднає нашу родину за багато тисяч кілометрів. Тому вдягати її я дуже люблю».
Солдат Ничепорук Назар з Рівненщини.
«Для мене вишиванка — це щит, який є девізом нашої бригади — «зі щитом». Бо так само, як колись вишиванки, подаровані дівчатами, захищали козаків від ворожих куль, моя вишиванка, надає мені силу та захищає мене».
Молодший сержант Бойко Павло, родом з Рівненщини
«Зараз вишиванка стала своєрідним українським одностроєм. І на мою думку, цей однострій чудово міксується з армійським камуфляжем. Ці стилі чудово доповнюють один одного тож, хотілося б, щоб незабаром вишиванка стала одним з елементів армійського одягу».
