Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Спеціаліст мобілізаційного відділу Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Ольга Сіденко ось уже 15 років впевнено поповнює свій гардероб вишитими сорочками і одягає їх не лише у свята й на урочисті події.
− Я родом із Полтавщини, яка, як і кожен регіон, має свої неповторні візерунки, символи, традиційні кольори вишивки. Кажуть, саме полтавська вишивка є найскладнішою зі всіх українських. І хоча однією з її візитівок є вишивка білим по білому, моє захоплення почалося з вишиванки, яку подарувала однокурсниця. Вона була рясно вкрита червоними маками, − пригадує Ольга Іванівна.
З того часу улюблений одяг впевнено оселився в її родині. Тепер її захоплення розділяють сестри, чоловік діти та онуки. Коли вони збираються разом, то вишиванка є обов’язковим атрибутом. А ще родина Сіденків залюбки бере участь у святкуваннях, присвячених Дню вишиванки. На жаль, цього року не буде можливості покрасуватися на міських вулицях у вишитому вбранні через карантинні заходи, але до мегамаршу вишиванок онлайн Ольга Іванівна обов’язково приєднається.
Жінка тішиться, що сьогодні вишиванка покинула бабусині скрині й поповнила гардероб багатьох українців та і не тільки.
− Якось мені довелось побувати на весіллі, де наречений, наречена та всі запрошені були у вишиванках. Це було неймовірно красиво й символічно, мов повернення до витоків, свого коріння, − розповідає пані Ольга.
До слова, жінка має у своїй мініколекції 17 вишитих сорочок та 2 сукні, ще на 2 вона з нетерпінням чекає. На цьому Ольга Іванівна не зупинятиметься, адже вишиванки – це не лише красиве вбрання, вони для неї дуже особливі, рідні й просто роблять її щасливішою.
