– Одна справа займатись якимсь фастфудом, а інша – дійсно смачними й корисними продуктами, які зміцнюють імунітет. До того ж ми вкладаємо у справу не лише натуральні інгредієнти, а й душу, – ділиться Тетяна Бондаренко, дружина Сергія.
Сергій пішов служити за мобілізацією ще у 2014-му. Потім підписав контракт на службу в окремій механізованій бригаді. Пережити за роки служби на передовій довелось немало запеклих боїв. Та, повернувшись додому, зрозумів, що найскладніше чекає на нього попереду, адже влаштуватись у цивільному житті виявилось не так просто, як хотілося б. Пригадав про те, як у дитинстві спостерігав, як дідусь доглядає за бджолами та видобуває мед і вирішив продовжити його справу. Разом із дружиною вирішили продавати не просто мед, а смаколики на його основі.
— Справа, якою ми займаємось, приносить неймовірне задоволення, – ділиться Тетяна. – Спочатку приготоване дегустували самі та давали діткам, а тоді пригостили й друзів. Вони і стали нашими першими замовниками. Нашу працю оцінили і побратими чоловіка та почали рекомендувати іншим. Оскільки у Сергія був позивний «Борода», що співзвучно зі словом «бар», обрали назву бренду – «МедоБар».
Тетяна каже, що карантин негативно позначився на купівельній спроможності українців, тож і «МедоБар» відчув певну кризу. Та зупинятись на досягнутому підприємці-початківці не планують.
– Ми не скаржимося, – мовить Тетяна. – Ба більше, маємо плани на розширення пасіки, збільшення різновидів продукції, плануємо запускати екологічну упаковку. До того ж уже цього сезону плануємо розширювати штат. Наймати працівників будемо, звісно, серед учасників бойових дій, адже не з чуток знаємо, як важко буває ветеранам знайти себе в мирному житті.
Знижку на продукцію для військових Сергій пропонує, проте вони найчастіше не погоджуються, оскільки бачать, що справа тільки починається.
