Водночас частина із них потребують додаткових роз’яснень, адже не повністю розуміють усі складові механізму поновлення на службу. Про це в коментарі АрміяInform розповіли у відділі рекрутингу 18-ї Слов’янської…
Дівчина-водолаз під час навчання провела понад 650 хвилин під водою, занурюючись на глибину до 30 метрів…
В Одесі вперше за всю історію Збройних Сил України пройшла підготовку та здобула водолазну кваліфікацію жінка-військовослужбовець. Про це повідомляє АрміяInform. Це Катерина Нікітенко, яка нині проходить службу в лавах Військово-Морських Сил ЗС України. У свої 19 років вона пройшла шлях від матроса до старшини першої статті та здобула перемогу на цьогорічних всеукраїнських змаганнях з акватлону (єдиноборства під водою).
Разом із дипломом підписала контракт із ЗСУ
Як розповіла Катерина Нікітенко нашій кореспондентці, вона з дитинства любила море, адже багато часу проводила з бабусею в Одесі. Дівчина мріяла про військову службу, а тому з першого курсу навчання в Ізмаїльському медичному училищі розмірковувала над цим питанням. Ще не встигла отримати диплом про медичну освіту, як звернулась до Командування ВМС України з проханням призвати на військову службу.
Після вишколу в Навчальному центрі на Миколаївщині Катерина розпочала свою військову кар’єру фельдшером у Водолазній школі.
Її посада передбачає медичне забезпечення водолазних спусків та отримання допуску до спусків у барокамері для надання медичної допомоги аварійним водолазам, які проходять лікувальну рекомпресію.
– Я побачила, як інструкторсько-викладацький склад навчає курсантів. Мені захотілось поповнити ряди фахівців із водолазної справи. З першою групою працювала як фельдшер, а вже з другою групою, після отриманням схвального рішення Командування ВМС України, розпочалась моя водолазна підготовка. Моє навчання було перервано через відрядження на курси підвищення кваліфікації з спеціальної фізіології (м. Київ, на базі Військової медичної академії), де вдосконалювала свої знання про специфічні водолазні захворювання. Мій випуск відбувся із третьою групою курсантів, − розповіла Катерина Нікітенко.
Як навчитися виживати під водою?
За словами дівчини, впродовж місяця курсанти проходять курс теоретичної підготовки та відпрацьовують практичні навички в басейні. Особливо курсантів-новачків вражали випробування з навчального блоку спеціальної фізичної підготовки, а саме на стресостійкість.
– Нам намагалися створити реальні умови загрози для життя, імітуючи напади противника, аварійні ситуації, зобов’язуючи боротися, долати свої страхи та паніку. Дуже сильно виснажували як психологічно, так і фізично. Ми плавали з зав’язаними руками та ногами. Нас вимотували тривалим перебуванням у воді. Опісля, залишаючись на поверхні виключно з допомогою роботи на ластах, утримували додатковий вантаж вагою від 10 до 20 кг та ще й передавали його по колу. Весь цей час нас поливали зверху водою, − поділилась Катерина Нікітенко.
Це було не єдиним випробуванням для майбутніх водолазів. Потрібно було зі своєю вагою та вантажним поясом втримуватися на плаву за допомогою роботи ногами з піднятими догори руками. Вага вантажного пояса, за словами співрозмовниці, коливалася від трьох до десяти кілограмів.
– Після теоретичної підготовки та спеціальної фізичної підготовки в басейні ми складали іспит на допуск до навчальних спусків. Мої перші навчальні спуски в Практичній гавані припали на січень місяць. Якщо в басейні була світла, тепла та прозора вода, то в морі ми стикнулись із суцільною темрявою та дискомфортом. До того ж ще й зимова погода. Перші спуски відбулися на важких «ботах», на ногах не було ласт, а тому ноги провалювались у мул на дні гавані, що також спершу було незвично відчувати. Сам гідрокостюм товщиною 10 мм є не важким, але коли в нього набирається холодна вода, це викликає тимчасовий дискомфорт, плюс вантаж на поясі, водолазне спорядження (балон, компенсатор плавучості, вантажі, інструмент або спеціальне обладнання), мінімум ще кілограмів 30-40 додаткових набирається. Одразу ж зрозуміла, для чого в нас виховували стресостійкість в басейні. У морі нас вчили організації проведення водолазних спусків і робіт, підводному орієнтуванню, пошуку та ідентифікації затонулих предметів, їх підйому на поверхню, огляду підводної частини корпусів кораблів та гідротехнічних споруд, технології виконання різного спектру водолазних завдань, − пригадала дівчина-водолаз.
Словом, в Практичній гавані курсанти не нудьгували. Вони шукали загублені предмети та затоплені об’єкти, практикувались зі своїм спорядженням, від зняття та надягання маски, до повного зняття та одягання амуніції під водою, виконували завдання за різними непередбачуваними сценаріями. Були й самостійні спуски, коли курсанти опинялися в полоні глибинної темряви сам на сам із конкретним завданням…
Амбітна мета дівчини – здобути вищу військову освіту
На водолазів-новачків на глибині чатували небезпеки.
– Із власного досвіду пораджу: завжди треба слідкувати за «чистотою» сигнального кінця. Під час одного з занурювань мій сигнальний кінець заплутався. Мені пощастило, що я була з напарником. На секунду забула, що із собою завжди є ніж, і почала трохи панікувати. Згадавши все, чому навчали, та зібравшись з думками, намагалась втамувати підвищене серцебиття, почати повільно дихати та зберігати спокій, адекватно оцінила ситуацію і зробила те, чому навчали, − розповіла Катерина Нікітенко.
Загалом дівчина-водолаз під час навчання провела понад 650 хвилин під водою, занурюючись на глибину до 30 метрів. Вона навчилась затримувати дихання до трьох хвилин, за які встигає пропливти близько 50 метрів під водою. Катерина каже, що був серед них курсант, який затримував дихання в статиці до 4 хвилин. Коли ж довелось випробувати це вміння в динаміці, то на затримці дихання він не зміг проплисти навіть 20 метрів. Катерина регулярно робить дихальні вправи, аби в подальшому збільшити час, який вона може провести без повітря під водою.
Їй подобається справа, якою вона займається. Перед зануреннями постійно проводить робочу перевірку свого водолазного спорядження та засобів водолазних спусків і робіт, ретельно перевіряє тиск повітря у балоні, герметичність компенсатора плавучості, утримує решту спорядження у справному стані. Після кожного занурення вона завзято обслуговує все спорядження, що було з нею в солоній воді, бо кристалізована сіль може нанести непоправної шкоди. Дівчина відкидає всі пропозиції про допомогу: як от піднести балон чи підготувати комплекти спорядження, адже прагне опанувати водолазною професією якнайкраще.
Катерина Нікітенко має амбітні плани на майбутнє. Вона готується пройти інструкторські курси та стати першою серед жінок інструктором-водолазом, аби у подальшому рухатись кар’єрною сходинками аж до «Водолазного спеціаліста». Під час служби дівчина планує здобути вищу військову освіту.
На запитання, що ж їй надавало сили пройти випробування, на яких відсіюється до 70 відсотків чоловіків (50% відсіюється на вступних іспитах, ще до 20% під час навчання), та отримати кваліфікацію водолаза, Катерина Нікітенко каже:
– Я бачила, як здаються деякі хлопці. Розуміла, що як єдина дівчина мала боротися та здобути омріяну професію.
Фото – з особистого архіву Катерини Нікітенко
