Саме таким шляхом скористався Сергій — військовослужбовець 152-ї окремої єгерської бригади. Про своє рішення добровільно мобілізуватися, службу у різних підрозділах та повернення до війська він розповів…
Тема присутності жінки у війську викликає неабиякий інтерес в українському суспільстві. До того ж російська агресія щодо нашої держави спонукала багатьох українок полишити звичні справи й піти до лав Збройних Сил України. Маючи гідний історичний приклад цілої плеяди українських жінок-воїнів (а це: Олена Степанів, Софія Галечко, Ганна Дмитерко, Ірена Кузь та інші), вони не тільки відповідально несуть службу, а й встигають наповнити родинним теплом свої домівки.
Наша героїня – старший сержант Надія Лукачина – кохана дружина, а найголовніше – любляча мама трьох чудових синів. Військова переконана, що їй дуже пощастило в житті: вона займається улюбленою справою, поруч – мужній і надійний чоловік, а вдома на неї завжди чекають Юрій, Андрій та Антон. Бути і військовою, і дружиною військового дуже непросто. Чергування, наряди, службові навантаження – і все це на двох. А до того ж треба виховувати трьох синів.
– Щоб бути дружиною військового, напевно, треба мати свій окремий генетичний код, – зізнається Надія Валеріївна. – Але водночас це лише загартовує кохання, якщо воно, звісно, справжнє.
Сім’я Лукачиних надзвичайно самоорганізована. Коли мама на службі, діти беруть на себе всі хатні клопоти: і приберуть у квартирі, і посуд помиють, до приходу батьків зі служби вони навіть можуть приготувати вечерю. Так само разом сім’я вирушає у мандри або відзначає родинні свята. Є у них і кілька родинних традицій. Наприклад, разом купувати ялинкову іграшку напередодні Нового року.
– А ще… У нас у сім’ї прийнято обов’язково зустрічати одне одного або того, хто приходить додому. Ми обіймаємось і цілуємо одне одного, – поділилась таємницею Надія Валеріївна. – Тобто я або чоловік заходимо додому, і всі, хто вже є у квартирі, виходять дружно зустрічати того, хто щойно прийшов.
Надія Валеріївна прогресивна мама. Вона ніколи не обмежує синів у їхньому виборі та намагається бути їм доброю порадницею. Всі її діти займаються спортом – грають за дитячий ФК «Львів».
– Я дуже довіряю своїм дітям, – каже Надія Лукачина. – Вони у мене справжні, надійні чоловіки, такі, як і їхній батько!
До речі, підполковник Юрій Лукачин займає одну з відповідальних посад у 80-й окремій десантно-штурмовій бригаді.
– У День матері хочу подякувати своїй дружині за чудових синів, – каже Юрій Михайлович. – А оскільки в нашій сім’ї, окрім дружини, всі чоловіки, то я також бажаю їй терпіння, витримки та сталевих нервів. І більше усмішок!
