Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Натхненницею створення такого відео стала заступник директора Маріупольського міського палацу культури «Чайка» Оксана Гальченко, а учасниками – діти Народного театру танцю «Азовські чайки» та воїни окремої гірсько-штурмової бригади. Основа сюжету – вірш львів’янина Анатолія Пасічника «Понад усе».
– Друга світова війна принесла багато болю та скорботи в українські родини. І ми не можемо забувати тих, у кого вона забрала життя, – каже Оксана Гальченко. – Із початку АТО, а нині ООС, ми багато співпрацюємо з нашими військовослужбовцями. Це відкриті, щирі та світлі люди, які захищають Україну. І мені приємно, що вони так радо відгукнулись на співпрацю з нами й цього разу.
За словами Оксани Гальченко, під час зйомок панувала дуже тепла й душевна атмосфера. Тому все вдалось відзняти за один день і фактично з перших дублів. Кожен юний і дорослий актор вкладав душу у свої слова. Тому кліп вийшов по-азовськи теплий і по-військовому надійний. Краєвиди мирного Маріуполя, який 2014 року обрав життя у вільній Україні, змінюють панорами Широкиного, зруйнованого внаслідок військової агресії російських окупантів. Все це тісно переплітається з подіями 1943 року, коли бійці 4-го Українського фронту звільняли місто від нацистських загарбників.
– Як наші діди тоді, так і ми нині захищаємо дітей від окупаційної навали, – наголосив підполковник В’ячеслав Скоряк. – Заради них сьогодні українські воїни йдуть у бій. Та ми не маємо права забувати полеглих у тій війні. Людей, які волею тоталітарного режиму, опинились у вирі пекельних подій. Тому радо співпрацюємо з місцевими патріотами Приазов’я. І я переконаний, що наша співпраця триватиме й надалі.
