Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
АрміяInform продовжує знайомити читачів з інноваціями в бойовій підготовці українського війська. Цього разу ми поцікавились, що ж нового сьогодні в програмах підготовки у 169-му навчальному центрі «Десна». Наш кореспондент спілкувався на цю тему із заступником командира однієї з частин 169-го навчального центру Богданом Микитченком. Офіцер розповів про нову вправу «Бій в окопі» для курсу підготовки стрілецьких спеціальностей, а також про те, для чого екіпажу БМД потрібно проходити 70-метровий тунель-лабіринт, у якому немає світла.
Врахували досвід АТО/ООС
– Це була пропозиція одного з військовослужбовців, який до нас приїхав на підготовку і вже мав бойовий досвід. Він сказав, що немає у нас вправ, які навчатимуть діям в окопі: бо стріляти на відкритій місцевості це одне, а як діяти у траншеї? Ми ухопилися за таку ідею і почали її реалізовувати. Допомагали нам колеги з циклу вогневої підготовки, – розповідає заступник командира.
За його словами, навички дій в окопі дають розуміння, що взагалі робити в обмеженому просторі, на коротких дистанціях. Вправа «Бій в окопі» базується тільки на українському досвіді участі в АТО/ООС:
– Бійці відпрацьовують вихід з-за кута, вчаться правильному вибору стінки, біля якої потрібно пересуватись. Дізнаються, у якому положенні тримати зброю. Коли змінювати плече, прицільне око або робити оберт. І де потрібно спочатку кинути гранату, а потім йти вперед, – зазначає Богдан Микитченко.
Він додає, що апробацію вправи «Бій в окопі» у навчальному центрі розпочали два місяці тому. За цей час виявили деякі недоліки і вже врахували їх. Цю вправу в майбутньому виконуватимуть усі військовослужбовці курсу підготовки стрілецьких спеціальностей.
– Тут важлива як швидкість пересування, так і влучність. На таких заняттях головне швидко змінити обстановку на свою користь і завдати максимального ураження ймовірному противнику, – підкреслив Богдан Микитченко.
Бундесверівський тунель
– Якщо, наприклад, механік-водій у БМП боїться замкнутого простору, як він виконуватиме свої обов’язки, перебуваючи в бойовій машині? Для нас важливо розпізнати страхи військовослужбовців, тому ми запровадили психологічну смугу перешкод, де курсантів випробовують на витривалість. Мова йде про лабіринт тунельного виду завдовжки 70 метрів, де відсутнє світло і пересуватись можна лише навпомацки. Ширина та висота тунелю 70 на 80 сантиметрів, є підйоми та спуски. У таких умовах екіпажу машини – командиру, механіку, водієві – потрібно знайти вихід. Командир дає команди підлеглим, у якому напрямку вони мають провести розвідку. Якщо у когось виникне панічний настрій, то ми дивимося, наскільки швидко екіпаж заспокоїть колегу і коли нарешті знайде вихід з тунелю, – розповідає заступник командира частини.
Він зазначає, що їхнє завдання, коли група виконує вправу, спостерігати: наскільки військовослужбовці довіряють один одному.
– Потім ми можемо скласти психологічний портрет кожного бійця. Побачити, чи злагоджений підрозділ, чи ні. Командир на своєму місці чи ні. Якщо людина впадає в паніку в цьому лабіринті, виникає питання, чи може вона бути членом екіпажу? Наше завдання на цьому об’єкті – перевірити особовий склад. Ідею ми запозичили в Бундесверу. В Україні я поки що ніде не бачив такого лабіринту, – розповів Богдан Микитченко.
Фото – пресслужба 169-го навчального центру Сухопутних військ ЗСУ.
