Історії полонених детально фіксували самі російські історики. «У нас немає військовополонених, є зрадники!» — так колись нібито заявив кривавий Йосип Сталін. Жорстокість радянського…
Для всіх, хто цікавиться новинами озброєння та військової техніки іноземного виробництва, АрміяInform підготувала огляд найважливіших новин у цій сфері. Читайте також про китайський літак РЕБ Shenyang J-16D, білоруську РСЗВ «Флейта» і броньовик майбутнього Bonkers Amortruck.
Для ВМС США створюють нову модифікацію ракети NSM
Одним із новітніх ударних озброєнь Військово-морських сил США є протикорабельна ракета Naval Strike Missile (NSM) норвезької розробки (компанія Kongsberg Defence & Aerospace). Нині флот розгортає й освоює цю зброю на деяких кораблях, а також розробляє нові плани. Нещодавно стало відомо, що Військово-морські сили і Корпус морської піхоти (КМП) розглядають можливість створення й закупівлі нового берегового ракетного комплексу на основі існуючої ПКР. Основою комплексу має стати протикорабельна ракета NSM, прийнята на озброєння ВМС США. Її серійно випускає фірма Raytheon.
ПКР типу NSM встановлюють на літоральні кораблі LCS двох проєктів. Відповідно до поточних планів, до 2023 року таку зброю отримає більшість існуючих і тих, що споруджуються, LCS. Наявність цих ракет суттєво підвищить ударний потенціал кораблів-носіїв.
ВМС США планують розміщувати ракети NSM не лише на кораблях, а й на берегових комплексах. Такі ж плани має КМП. Утім, технічні подробиці, орієнтовні терміни й інші особливості проєкту залишаються невідомими.
Бойова частина ракети важить 125 кг
Протикорабельну ракету NSM розробляли як перспективну зброю з високими характеристиками, здатну демонструвати переваги перед іншими системами свого класу. Внаслідок з’явилися ПКР середніх розмірів (довжина менше 4 м, маса – 410 кг) із сучасними засобами наведення і 125-кілограмовою бойовою частиною.
Планер ПКР NSM виконаний переважно із композиційних матеріалів, а також має особливі обводи, що знижує помітність для РЛС. Силова установка – твердопаливний стартовий і маршовий турбореактивний двигун Microturbo TRI 40. Так забезпечується політ з високою дозвуковою швидкістю на дальність не менше 185 км – залежно від профілю.
Проєкт NSM передбачає застосування комбінованих засобів наведення, захищених від протидії засобів противника. Політ до цілі здійснюється за допомогою супутникової й інерційної навігації, а також системи відстеження поверхні. Пошук цілі відбувається за допомогою інфрачервоної ГСН типу IIR. Передбачаються різні профілі польоту, що забезпечують ефективне ураження. Виробник заявляє можливість атак надводних кораблів і наземних об’єктів.
У випадку з кораблями, ПКР NSM використовують із власною пусковою установкою. Цей пристрій монтують на палубі носія. Він може вміщати від 1 до 6 ракет. Залежно від комплектації і кількості пускових напрямних, апаратура ракетного комплексу може важити до 10–12 тонн.
Нові можливості: з корабля – на сухопутні платформи
Інтерес до берегового ракетного комплексу пов’язаний із новими загрозами. Основні геополітичні суперники США розвивають військово-морські сили і вже нині становлять загрозу береговим районам. Для захисту морських кордонів і сухопутних об’єктів США потребують нової зброї наземного базування. І тут передбачають використання ракети NSM.
Мобільні берегові комплекси можна розміщувати на небезпечних напрямках задля припинення активної діяльності противника в прибережній зоні. За допомогою NSM на сухопутних платформах можна прикрити як континентальну частину США, так і заморські бази. Ба більше, у світлі актуальних викликів пріоритет має саме захист віддалених баз.
Головний елемент комплексу – ракета NSM – новітня зброя свого класу, що вигідно відрізняється від попередників. Її перенесення з кораблів на сухопутні платформи краще розкриває потенціал забезпечення оборони.
БТР Namer – найважчий бронетранспортер у світі
Цю бойову машину створювали як продукт суто ізраїльської оборонки. Перша версія збудована на базі танка «Меркава» Mk1, але дуже швидко ізраїльські військові перейшли до ідеї БТР на шасі досконалішого танка «Меркава» Mk4 із силовим блоком, запозиченим від версії Mk3.
Про технічні особливості
Бронетранспортер Namer відрізняється класичною компоновкою. У передній частині корпусу розташований двигун, за ним – робочі місця екіпажу бойової машини, у складі якого три особи: командир, механік-водій і оператор озброєння. Далі – десантне відділення, розраховане на перевезення 8–9 бійців у повному екіпіруванні. Для виходу з БТР вони використовують апарель, що опускається, з гідравлічним приводом у кормі. Екіпаж залишає машину через люки в даху корпусу.
Основна особливість Namer – недосяжний для техніки подібного класу рівень захисту. Збудований на базі «Меркави» бронетранспортер спеціально адаптований під перевезення солдатів із максимально можливим захистом. Виграш щодо ваги від демонтажу башти з гарматним озброєнням пішов на посилення бронювання. За словами ізраїльського генерала Ярона Лівната, БТР має важче бронювання, ніж танк «Меркава» Mk 4, на базі якого він і збудований. Загальна вага Namer перевищує 60 тонн.
«Лоб» витримує влучання протитанкових ракет «Корнет» і «Фагот»
Це один із небагатьох бронетранспортерів у світі із протиснарядним бронюванням лобової проєкції. За словами ізраїльських бійців, БТР та його екіпаж переживуть влучання протитанкових ракет «Корнет» і «Фагот» під час попадання у «лоб». А з бортів і даху він надійно захищений від ураження гранатами РПГ-7. При цьому конструктори подбали і щодо протимінного захисту, передбачивши днище V-подібної форми. Елементом протимінного захисту десанту є і сидіння, виконані на спеціальній підвісці і не прикріплені до днища. З 2016 року всі нові бронетранспортери Namer постачають в армію тільки зі встановленою системою активного захисту Trophy ізраїльського виробництва. Це ще збільшує захищеність і живучість на полі бою.
Бронетранспортер приводить у рух дизель потужністю 1200 к.с. – такий, як на «Меркава» Mk 3. На більшості БТР встановлено американський V-подібний 12-циліндровий дизель повітряного охолодження Teledyne Continental AVDS- 1790-9AR. Потужності двигуна достатньо, щоб розігнати важкий бронетранспортер до 60 км/год на шосе. Запас ходу – 500 км. Попри велику вагу, він вирізняється хорошою питомою потужністю – 20 к.с. на тонну, тому Namer досить маневрений.
Башта дистанційно керована, і без екіпажу
Як основне озброєння на Namer встановлено дистанційно керований модуль озброєння Katlanit (RCWS). Зазвичай комплектують великокаліберним 12,7-мм кулеметом M2HB Browning (боєзапас 200 набоїв), також доступні варіанти з установкою єдиного 7,62-мм кулемета FN MAG або 40-мм автоматичного гранатомета Mk. 19. Додатково на люку командира на спеціальній штировій опорі можуть встановити 7,62-мм кулемет FN MAG з ручним керуванням. По бортах БТР у кормовій частині є шестиствольні пускові установки для відстрілу димових гранат.
Одна з останніх модернізацій БТР Namer – варіант з баштою із 30-мм автоматичною гарматою Mk44 Bushmaster II, яка є на багатьох зразках техніки. З таким озброєнням спроможності машини суттєво зростають. Башта – дистанційно керована, без екіпажу, а в корпусі відсутнє підбаштове відділення й інші системи, тому корисний об’єм десантного відділення не постраждав.
Інший варіант посилення бойових можливостей Namer – розміщення на сучасних ПТРК. У 2018 році Ізраїль опублікував відеозаписи пусків ПТКР «Гіль», включених до складу бойового модуля бронетранспортера. Відмінна їх особливість – пускова установка укрита в башті і піднімається тільки в момент пуску. Цей варіант розміщення захищає ПТРК від ураження осколками снарядів і мін, а також кулями й снарядами малого калібру. У разі визначення екіпажем цілі для ураження, контейнер ПТКР піднімається зі спеціально обладнаної ніші, а опісля знову повертається на місце.
У ВПС США освоюють «гвинтівку виживання» GAU-5/A
Багатьох десятиліть носимий аварійний запас (НАЗ) льотчика ВПС США комплектують тією чи іншою вогнепальною зброєю. Нещодавно на озброєння прийнята нова «гвинтівка виживання» GAU-5/A. У стислі терміни виготовлено значну кількість цієї зброї, і вона вже посіла своє місце в НАЗ.
У 2018 році ВПС США розкрили дані про програму Aircrew Self Defense Weapon («Зброя самооборони екіпажів») та продемонстрували її результат – перспективну гвинтівку GAU-5/A. Її призначили для транспортування в контейнерах НАЗ. Вона вирізняється малою вагою і можливістю розбирання на складники для оптимального укладання.
Гвинтівки GAU-5/A почали масово надходити торік навесні. Першим експлуатантом її стало 3-е крило ВПС, розміщене на базі Ельменсдорф-Річардсон (штат Аляска). Насамперед гвинтівки призначалися для пілотів винищувачів F-22. Потім повідомлялося про постачання ASDW іншим частинам.
14 лютого AFLCMC підбив підсумки проєкту ASDW. Приблизно за два роки виготовлено 2700 GAU-5/A – майже на 600 більше, ніж планувалося. Загальна вартість зброї досягла $2,6 млн. На цьому виробництво завершується. Потреби ВПС повністю забезпечені, і нові гвинтівки виживання не потрібні.
Основна мета – компактність
У межах програми ASDW замовник вимагав створити гвинтівку під патрон 5,56х45 мм, придатну для ведення бою на дистанціях до 200 м. Водночас мали забезпечити можливість розміщення зброї в контейнері НАЗ для крісла-катапульти ACES II. За необхідності допускалося зробити гвинтівку розбірною – у такому випадку складання перед використанням мало займати не більше 60 секунд.
AFLCMC вирішили поставлені завдання найпростішим способом. За основу для майбутньої GAU-5/A взяли гвинтівку M4. Вихідну конструкцію допрацювали із застосуванням кількох комплектувальних, доступних на ринку. Верхній ресивер, ствол і цівка виконані з роз’ємами системи Quick Release Barrel (QBR) розробки компанії Cry Havoc Tactical. QBR дозволяє зняти ствол із цівкою і укласти в контейнер окремо від інших деталей, скоротивши необхідний простір. QBR виконана на основі двох шайб (на коробці і на стволі) з бічними замками, що міцно скріплюють ствол і ресивер. Зняття чи встановлення ствола займають 60 секунд. Застосування QBR не впливає на працездатність газовідвідної системи і автоматики.
Штатну фіксовану пістолетну рукоятку замінює виріб AGF-43S Folding Pistol Grip від FAB Defense. У транспортному положенні рукоятку складають поворотом назад і укладають під прикладом, що зменшує висоту зброї, а також оптимізує його обводи для щільного укладання. Верхня межа цівки і ствольна коробка оснащені стандартними планками. На GAU-5/A їх використовують для установки знімних мушки і прицілу. Задля скорочення габаритів використані складні прицільні пристосування. Установка інших систем не передбачена через обмеження за розмірами, масою і дальністю стрільби.
Укладається в контейнер обмежених розмірів
Розбірна архітектура зброї дозволила виконати головну вимогу замовника. GAU-5/A відповідає вимогам за вогневими характеристиками, і може без проблем укладатися в контейнер обмежених розмірів. У випадку з сучасним НАЗ для крісел ACES II йдеться про простір 16х14х3,5 дюйма (406х355х89 мм). Загальна маса НАЗ – 40 фунтів (18 кг). Гвинтівка важить менше 7 фунтів (3,1 кг).
Основну частину зброї розміщують у верхній частині контейнера. Приклад, рукоятка і приціл складані. Цей агрегат займає всю ширину контейнера. Поруч із ним укладають дві пари магазинів з боєзапасом 120 набої. Тут розміщують і ствол із цівкою, а також інші елементи НАЗ. Із гвинтівкою в контейнері розміщують інші засоби виживання. Це – компактна аптечка, різне спорядження, засоби зв’язку, піротехніка, інструменти. За допомогою такого комплекту льотчик може забезпечити безпеку, організувати укриття і знайти їжу в очікуванні рятувальників.
Китай створив літак РЕБ Shenyang J-16D
В інтересах Народно-визвольної армії КНР розробляють низку спеціалізованої авіатехніки, зокрема, літаки РЕБ. В останні роки стало відомо про кілька таких зразків. Одним із найновіших є літак Shenyang J-16D, створений на основі серійного винищувача 4-го покоління – серійного винищувача J-16 виробництва Shenyang Aircraft Corporation. Цей літак офіційно називають варіантом подальшого розвитку китайського J-11BS, що вигідно вирізняється низкою характеристик.
Перший політ дослідного J-16 у вихідній конфігурації відбувся в середині 2012 року. Уже у 2013-му корпорація Shenyang запустила серійне виробництво, а навесні наступного року ВПС НВАК отримали перший полковий комплект літаків. Дотепер збудовано не менше 130–140 літаків J-16.
За деякими даними, у базовій версії двомісний багатоцільовий винищувач J-16 має спецобладнання, що дозволяє протидіяти радіоелектронним засобам противника. Однак його вважали недостатнім для вирішення частини завдань, внаслідок чого стартував проєкт спеціалізованого літака РЕБ.
Змінено форму носового обтічника, відсутня вбудована гармата
Нова модифікація винищувача отримала індекс J-16D. Перший політ відбувся 18 грудня 2015-го. За своєю конструкцією J-16D максимально схожий на базовий літак, але має деякі помітні відмінності. Змінено форму носового обтічника – він став коротшим і має іншу кривизну поверхні. Позаду обтічника, перед ліхтарем, відсутня оптико-електронна станція, характерна для всіх літаків сімейства Су-27. З напливу крила зникла вбудована гармата.
На закінцівках крила були великі контейнери апаратури, які можна однозначно ідентифікувати як системи РЕБ. Також на літаку до фарбування чітко проглядаються окремі ділянки обшивки, під якими можуть ховатися антенні пристрої або інша апаратура, характерна для літаків РЕБ.
Пізніше у відкритому доступі з’явилися нові фото J-16D. Вони показують, що спецобладнання монтується не тільки на закінцівках крила. За необхідності літак може нести підвісний контейнер з апаратурою під фюзеляжем або під крилом.
Відомо, що винищувач J-16 отримав нову РЛС китайської розробки, оснащену активними фазованими антенними решітками. Ймовірно, його спеціалізований варіант зберігає подібну апаратуру, проте використання нового обтічника може вказувати на переробку радіолокаційного комплексу.
Контейнери на закінцівках крила, вірогідно, входять до складу штатної апаратури літака. Вони вміщують засоби радіотехнічної розвідки для виявлення випромінювання ворожих радіоелектронних систем і станції постановки перешкод. У зарубіжних публікаціях контейнери J-16D нерідко порівнюють з виробами AN/ALQ-218 на американських літаках.
Штатні засоби РЕБ літака можуть доповнювати підвісні контейнери аналогічного призначення. За рахунок цього J-16D може одночасно нести і застосовувати засоби, що працюють у різних діапазонах і оптимізовані під виконання різних завдань.
Очевидно, що переробка і доповнення комплексу бортового радіоелектронного обладнання (БРЕО) під вирішення спеціальних завдань позначилася на обладнанні кабіни. Робоче місце льотчика-оператора тепер має забезпечувати контроль і управління роботою засобів РЕБ. Також оператор повинен працювати з РЛС і, можливо, з озброєнням.
Винищувач електроніки
Літак РЕБ Shenyang J-16D збудовано на основі існуючого зразка, що вказує на його льотно-технічні характеристики. J-16 – багатоцільовий винищувач з максимальною швидкістю на рівні М = 2,4 і бойовим радіусом 1500 км. Навряд чи спеціалізований J-16D за своїми льотними даними суттєво відрізняється від базового винищувача. Завдяки наявній бортовій РЛС новий літак РЕБ, як і J-16, здатний стежити за повітряною і наземної обстановкою. Однак зібрані дані використовують інакше. За допомогою інших виробів зі складу БРЕО літак має виявляти джерела випромінювання у вигляді радіоелектронних систем противника і глушити їх завадами. На жаль, точні характеристики бортових і підвісних засобів РЕБ поки є невідомими.
Білоруська «Флейта» для залпового вогню
Комплекс «Флейта» – легка РСЗВ. За рахунок колісного шасі забезпечено його високу рухливість, сучасна електроніка підвищує вогневі характеристики, а реактивні снаряди дозволяють атакувати широкий спектр цілей. Важлива особливість проєкту – масове використання готових компонентів, зокрема, й уже наявних.
За основу для РСЗВ обрано шасі броньовика «Асилак» – білоруської ліцензійної версії російської машини «Буран», збудованої на шасі вантажівки ГАЗ-3308 «Садко».
Бронювання забезпечує захист від куль і осколків снарядів
Силова установка і екіпаж прикриті бронею класу 6А, що захищає від гвинтівкових куль і осколків снарядів. Кабіна є двомісною, у ній перебувають водій та командир. Допоміжне озброєння для самооборони на дослідному зразку відсутнє. Передбачено амбразури з кришками для стрільби з особистої зброї.
У розпорядженні екіпажу є всі необхідні системи управління і зв’язку. «Флейта» має автоматизоване робоче місце командира, що дозволяє здійснювати керування всіма бортовими системами.
Система управління вогнем здатна обробляти інформацію, що надходить, і видавати дані для стрільби. СУВ інтегрована з автоматизованою системою управління «Альянс». За допомогою останньої здійснюється обмін даними з іншими РСЗВ або командним пунктом. Крім іншого, це дозволяє об’єднувати кілька бойових машин у батарею.
На кормовій частині шасі змонтована поворотна пускова установка з направляючими для реактивних снарядів.
Дальність стрільби авіаційними ракетами – від 1 до 3 км
На пусковій установці змонтовано 80 напрямних калібру 80 мм. Пропонується використання некерованих авіаційних ракет сімейства С-8. У боєкомплект РСЗВ можуть входити снаряди з бойовими частинами різного призначення, що забезпечує вирішення спектру завдань. Дальність стрільби – від 1 до 3 км. Стверджується, що АСУ «Альянс» забезпечує високу точність стрільби таким боєприпасом. Порівняно невисокі характеристики ракети дозволили обійтися без стабілізації шасі під час стрільби.
На відміну від деяких інших сучасних РСЗВ, «Флейта» не має вільного місця для перевезення додаткового боєкомплекту або завантаження снарядів на пускову установку. Отже, бойовій машині для перезарядки потрібна допомога іншого транспортного засобу. Машина має габарити на рівні базового бронеавтомобіля. Бойова маса – трохи менше 7 т. Після прибуття на позицію машині потрібно 60 секунд для розгортання. На підготовку до стрільби витрачається не більше 30 секунд.
Через обмежені характеристик ракети С-8 машина може піддаватися ризикам, і тому потребує захисту від стрілецької зброї і осколків. Застосування секції готового бронекорпусу дозволяє заощадити на виробництві.
Bonkers Amortruck – броньовик, що витримає вибух гранати
Збройні сили розвинених країн світу нині можуть нагадувати армії з фантастичних фільмів. І поки майбутнє продовжує ставати справжнім, різні фахівці вигадують нові концепції технологій, які можуть здатися ще фантастичнішими. Так, у мережі з’явився концепт неймовірного позашляховика Bonkers Amortruck, який має вигляд космічного корабля чи авто, як кажуть жартома, з трьохтисячного року.
Цю машину вигадав і намалював художник Мілен Іванов, відомий іншими божевільними концептами візуалізації – Lamborghini Concepto X і Audi RS Concept, повідомляє портал Автотема. Останній проєкт, що отримав назву Armortruck, ймовірно, і є його найкращим творінням. Можемо тільки уявити, скільки годин або днів витрачено на створення цього транспортного засобу.
І ось нещодавно в мережі з’явилася вся інформація про машину. Концепція поставляється з корпусом зі сталі, титану, кевлару і вуглецевого волокна. Скло є багатошаровим «особливим матеріалом, неймовірно міцним». Передбачається, що навіть колеса є куленепробивними.
Під капотом цього автомонстра встановлено гібридний мотор потужністю до 2000 кінських сил. У броньовика також є функція нічного бачення й система регенерації та фільтрації кисню на даху, яка робить його готовим до біохімічної війни чи бойових дій в умовах відкритого космосу.
Звичайно, це тільки концепт. Чи буде колись Bonkers Amortruck випускатися серійно – поки невідомо. Але, якщо врахувати швидкий розвиток технологій, можна зробити висновок: до появи подібних авто лишилося вже небагато. Можливо, машини на зразок Bonkers Amortruck почнуть з’являтися вже в наступні 50–100 років.
