Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
Їхня служба – це своєрідна військова рекламна агенція. 80 відсотків свого часу вони витрачають на спілкування з місцевим населенням. І саме від них залежить укомплектованість армії вмотивованими та професійними контрактниками. Мова йде про інструкторів з рекрутингу.
Як відомо, з березня 2018 року почалось переформування військкоматів у територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, у яких з’явилися нові відділи і введено посади інструкторів-вербувальників. Їхнє головне завдання – вербування громадян на військову службу за контрактом. І якщо комусь може здатися, що ця робота нескладна й не вимагає особливої підготовки, запевнимо, що це не так. Насправді інструкторів з рекрутингу ретельно відбирають, бо навантаження і відповідальність, що лягає на їхні плечі, неабияка.
Серед тих, хто поповнює українську армію професіоналами-контрактниками, обираючи кандидатів на військову службу, є й інструктор відділу рекрутингу та комплектування Одеського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки старший прапорщик Ростислав Кінзерський. Він має солідний досвід, адже відтоді, як його призвали до лав ЗСУ, а це 1993 рік, чоловік неодноразово встиг змінити місце служби.
– Відслуживши строкову в 35-й окремій роті охорони й оборони, де був стрільцем, вирішив залишитися в армії. Багато чого довелось пережити. Був і начальником сховища, командиром взводу роти охорони. Коли заговорили про скорочення, мріяв потрапити на корабель. Навіть почав вивчати основну специфіку професії, складати заліки, ходив на бойові стрільби у складі екіпажу корабля. Проте на місце, яке претендував, вибрали досвідченішого. Воно і зрозуміло, бо на кораблі бажання – це добре, але головне – досвід, – розповідає Ростислав Кінзерський. – Тож, коли запропонували посаду в новоствореному 172-му одеському обласному територіальному центрі комплектування, пішов туди інструктором, відповідав за відбір на військову службу за контрактом до ВМС.
Та згодом знову скорочення і служба в окремій радіотехнічній роті ВМС командиром взводу. Старший прапорщик Кінзерський виконував спеціальні бойові завдання за призначенням у районі АТО/ООС. А коли на початку 2019-го було проведено конкурс на посаду інструктора і йому запропонували продовжити службу на посаді, яку раніше обіймав у новоствореному Одеському обласному ТЦК та СП, він одразу погодився.
– Інакше і бути не могло, адже ця робота мені до вподоби. Спілкування з людьми та можливість здійснити чиїсь мрії – дорогого варте. Мені довелося послужити в різних частинах і така зміна професій та служб дала змогу зрозуміти, які люди необхідні армії. Крім того, під час служби в 172-му центрі здобув неоціненний досвід. Тоді ми їздили по частинах, вникали у кожну проблему, дізнавалися про специфіку служби й вимоги до тієї чи іншої спеціальності. Так намагалися зрозуміти, які люди і де необхідні. А після відбору – зустрічі з контрактниками, на яких дізнавалися про позитивні й негативні моменти в службі. Це було досить легко, бо нам довіряли. Так є і нині, – говорить старший прапорщик Ростислав Кінзерський.
І правда, про військову службу за контрактом краще всіх розповість той, хто пізнав її не з підручників, а з власного досвіду. І такий рекрутер дасть вичерпну інформацію, що допоможе людині якісно підібрати частину й посаду.
– Головне у нашій роботі – не ламати людей, а допомогти їм знайти свій шлях, – зазначає інструктор з рекрутингу.
Тому вербувальники основну увагу акцентують на умовах проходження служби, бойовій підготовці, соціальних стандартах, виконанні завдань у районі проведення операції Об’єднаних сил. Також рекрутер налагоджує взаємодію з організаціями й установами, у яких працюють чи перебувають на обліку потенційні кандидати. Зокрема з центрами зайнятості, де розміщують переліки вакантних посад військових частин, в інтересах яких здійснюється пошук і відбір кандидатів. Налагоджена з цією ж метою і взаємодія з командирами військових частин. Представник відділу рекрутингу володіє інформацією щодо вакансій, які підлягають комплектуванню військовослужбовцями за контрактом. Інша складова – налагоджена робота з представниками мобільних вербувальних груп військових частин з визначення спільних заходів пошуку та відбору кандидатів. Все це поліпшує популяризацію армійської служби.
– Лише сліпий не бачить, що у війську чи не щодня відбуваються реальні позитивні зміни, – переконаний військовий.
Він також зазначає, що попри те, що на сході триває війна, чимало жінок виявляють бажання служити за контрактом. Причому дуже багато з них хочуть потрапити саме в бойові підрозділи.
– З 2019 року маємо право призивати осіб без громадянства або іноземців на певні посади. І знаєте, у нас реально пішли люди з інших країн на військову службу за контрактом. Звісно, йдуть вони через навчальні центри, де складають Присягу на вірність народові України. Проте у час війни, вважаю, що кожен українець зобов’язаний виконати свій обов’язок. Моя думка така: якщо ти громадянин, а не «населення території», мусиш захищати Батьківщину, – говорить старший прапорщик Кінзерський.
А ще він переконаний, що неабияким позитивом є зміна ставлення до сержантів і старшин – кістяка сучасної української армії. Саме сержанти відіграють важливу роль у ланцюжку між командиром, який ставить завдання, і солдатами, які мають його виконувати.
– Переходимо на стандарти НАТО і піднімаємо роль сержанта. І це чудово. Переконаний, що «короля створює почет». Тому, якщо в підрозділі сержант на своєму місці і він як командир-лідер опікується особовим складом, навчає його, відповідає за морально-психологічний стан та професійну готовність, знає проблеми підлеглих, постійно спілкується з ними і з командуванням, звісно, тоді все працюватиме як добре налагоджений механізм.
