Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
З 1 по 14 березня 2020 року в Білорусі триватиме масштабне спільне військове тренування за участі білоруських десантників і бійців морської піхоти Великої Британії.
«Зелені берети з Девона» в білоруських лісах
30 королівських морських піхотинців з підрозділу 42 Commando проведуть спільні навчання з білоруськими військовими в зимових умовах, повідомляє Міністерство оборони Об’єднаного Королівства.
Ці військові тренування отримали назву «Зелений партизан» (!) На них «Зелені берети з Девона» тренуватимуться в інтегрованих командах з військовими білоруської армії та обмінюватимуться досвідом і знаннями.
Організатори заходу планують провести його в рамках підготовки миротворчої роти 103-ї Вітебської окремої повітрянодесантної бригади для участі в миротворчій діяльності ООН, уточнили в Міноборони Білорусі.
Планувалося, що військовиків навчатимуть навичок зимового виживання, як-от камуфляж і зимові пересування, зокрема спуски та катання на лижах. На жаль, пишуть білоруські ЗМІ, наразі у Білорусі снігу немає.
«Це найбільша група військовослужбовців Збройних сил Великої Британії, які пройдуть навчання в Білорусі», — повідомляють ЗМІ. «Спільне тренування є частиною двосторонньої програми навчання й виховання, яку обидві країни проводять спільно. Окрім вишколу, військові братимуть участь у культурних заходах, вивченні історії двох країн, особливо їхнього внеску в перемогу в Другій світовій у рік 75-ї річниці Дня перемоги. Королівські морські піхотинці відвідають музей Другої світової війни у Мінську та візьмуть участь у заході пам’яті», — йдеться в повідомленні пресслужби Міноборони Великої Британії.
Що ж тут «миротворчого»?
З офіційного повідомлення про цей білорусько-британський військовий захід виникає кілька питань. І перше з них — чому білоруське Міністерство оборони називає такі навчання: «Тренировка в рамках подготовки миротворческой роты 103-й Витебской отдельной воздушно-десантной бригады к участию в миротворческой деятельности ООН»? А в британських повідомленнях нічого про «миротворчу діяльність ООН» узагалі не йдеться? Напевно, білоруси використають ці тренування для того, щоб мати хоч якийсь досвід спільної діяльності з іншими арміями, не лише Росії та союзників по ОДКБ (Організації договору про колективну безпеку).
Інше питання: де збираються «миротворити» білоруси? За майже тридцять років історії білоруської армії її військові брали участь лише в миротворчій місії ООН у Південному Лівані. В різний час до складу військової компоненти місії входили четверо військових лікарів і медпрацівників, а також офіцер багатонаціонального штабу.
Проте, щойно постало питання про можливість уведення миротворців ООН на український Донбас, керівництво Білорусі заявило про готовність відрядити туди певну кількість своїх військових.
Восени 2019-го президент Білорусі Олександр Лукашенко навіть пообіцяв надати таку кількість своїх військових до складу миротворців на Донбасі, щоб закрити всю 410-кілометрову ділянку неконтрольованого українсько-російського кордону.
За певними підрахунками, це не менше ніж 2,5 тисячі військових і значна кількість бойової техніки. Для однієї держави, навіть такої відносно мілітаризованої, як Білорусь, — це дуже багато.
Крім того, в білоруської армії зовсім малий досвід взаємодії з арміями інших країн, зокрема НАТО. Тому за першої ліпшої нагоди спільних маневрів їх використовують, так би мовити, для «підготовки до миротворчої діяльності ООН».
«Зимовий» досвід для місії ООН
Хоча, дійсно, який реальний сучасний досвід «миротворчості» мають британські морпіхи? Спільні багатонаціональні операції в Іраку й Афганістані, до яких залучали представників морської піхоти Об’єднаного Королівства, до миротворчості ООН, правду кажучи, мають далеке відношення. Діяльність британських військових в інших неспокійних регіонах планети теж не є виконанням миротворчих завдань у складі військового контингенту ООН. У британських військових спостерігачів і радників у певних миротворчих і стабілізаційних місіях досвід зовсім інший, ніж потрібно передати роті білоруських десантників.
Інше питання, що на навчаннях «Зелений партизан» військові навчатимуться «навичок зимового виживання, камуфляжу та зимовим пересуванням». Дуже цікавить, де такі знання й навички можуть знадобитись миротворцям?
Нині у світі під керівництвом Департаменту миротворчих операцій ООН триває 13 таких операцій. З-поміж них сім місій — «африканські», де сніг досить важко знайти. Інші чотири — «близькосхідні» (Кіпр, Південний Ліван, Ізраїль і Голанські висоти) — теж сніг бачать украй рідко. Інша місія ООН, яка функціонує в Косові, має в складі здебільшого поліцейських та цивільний персонал і розширювати військову присутність тут не збираються.
Залишилась ще одна місія ООН, де миротворцям, можливо, знадобляться навички дій взимку — високогірна місія спостереження за припиненням вогню в Джамму та Кашмірі (Індія й Пакистан). Але й там — лише спостерігачі та цивільний персонал.
Тож говорити про двосторонні військові навчання під назвою «Зелений партизан» як про «підготовку миротворчої роти до участі в миротворчій діяльності ООН», де військові навчатимуться «навичкам зимового виживання» в білоруських лісах — це просто намагання прикрити в ЗМІ власні реальні цілі й наміри. А вислів «партизани-миротворці» — взагалі, як реприза з гумористичної програми.
