Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
В Одесі пройшла церемонія випуску 45 курсантів Інституту Військово-Морських Сил України Національного університету «Одеська морська академія». Вперше урочистості проходили в самому серці Південної Пальміри − на Морському вокзалі.
Офіцерів флоту зі знаменною подією привітали представники командування ВМС ЗС України, влади міста, навчального закладу, духовенство, родичі та друзі.
— Це особливий випуск. Сьогодні лейтенантські погони, кортики та дипломи за освітньо-кваліфікаційним рівнем «магістр» отримало близько пів сотні курсантів 6-го курсу, яких у 2014 році об’єднало свідоме прагнення захищати Батьківщину. Серед випускників у строю переселенці з АР Крим та Донецької області, учасники бойових дій, а також 2 лейтенанти, які нагороджені орденом «За мужність 3 ступеню», − зазначив командувач ВМС ЗС України адмірал Ігор Воронченко. — Крім того, нарешті в одному строю з бойовими побратимами і колишні військовополонені курсанти МБАКів «Бердянськ» і «Нікополь», а сьогодні вже випускники Богдан Головаш та Владислав Костишин. Лейтенантські погони та кортики торік отримували їхні батьки.
Чотири випускники отримали дипломи з відзнакою. І вже за доброю традицією одному з кращих випускників — лейтенанту Павлові Мотузу — помічник аташе з питань оборони при посольстві Італії в Україні Массімо Проєтті вручив військово-морський кортик ВМС Італії.
Учасники заходу хвилиною мовчання вшанували пам’ять загиблих на війні 75 військовослужбовців ВМС ЗС України. Урочистий ритуал випуску також увібрав у себе прощання з бойовим прапором, принесення клятви кодексу честі офіцера, проходження урочистим маршем та колективне фото.
Також у Військово-Морських Силах Збройних Сил України з’явилася нова традиція — вперше лейтенантські погони вже колишнім курсантам одягали їхні батьки.
— Пам’ятаю, як минулого року, коли випускалися мої товариші, через декілька днів до нас прийшов консул. Він приніс фотографії, на яких були мої батьки, які отримували замість мене лейтенантські погони. Тоді мене переповнювали змішані відчуття одночасно радості й суму. Сьогодні є лише невимовне щастя і впевненість у правильності свого життєвого вибору, − поділився враженнями лейтенант Владислав Костишин.
