Сьогодні він навчається на оператора БПЛА у 37-й окремій бригаді морської піхоти. Про свій шлях від бойового медика до оператора БПЛА, причини самовільного залишення…
«Це пілот 204-ї севастопольської бригади. Він тільки-но повернувся з навчально-бойового завдання — на висоті декількох кілометрів, над хмарами, разом із інструктором льотчик виконував складний пілотаж», — такими словами розпочинається репортаж волинського «12 каналу», який розповідає, як живуть та тренуються колишні «кримські» пілоти на Волині.
Пілот, обличчя якого приховане з міркувань безпеки, розповідає, що служить у бригаді лиш перший рік, але вже має за плечима понад 200 годин нальоту.
— Я взагалі місцевий. Спочатку, коли вступав до університету, бригада була в Криму. Навіть не міг подумати, що після навчання служитиму в себе на батьківщині, — говорить льотчик.
Так, 204-та Севастопольська бригада тактичної авіації імені Олександра Покришкіна справді «переїхала» до Луцька лише в серпні 2018-го, раніше вона базувалася в Севастополі. Переїжджати довелося у 2014 році через російську окупацію Криму.
Прикро, але частина солдатів та офіцерів зрадила присягу і залишилася на півострові служити окупанту, але все ж чимало військових вирішили зостатися з Україною. Серед них — авіаційний інженер Андрій Кравченко.
— Я складав присягу. Навіть і мови не було, щоби там залишатися, — говорить офіцер, який нині є заступником командира авіаескадрильї з інженерно-авіаційної служби.
Андрій Кравченко дивується: «Як би на мене дивилися там? Як би на мене дивилися тут? Тобто, це не питання взагалі, якщо ти справжній офіцер!»
Загалом військові авіатори запевняють: в Луцьку їм добре — до міста і свого нового базування вже звикли. Кажуть, що для ефективної роботи є всі умови, і вони ними користуються.
— З аеродромів, які досі не використовувалися, Луцький аеродром є одним із найкращих, — говорить виконувач обов’язків заступника комбрига Андрій Тюренков.
Капітан зауважує, що злітно-посадкова смуга аеродрому — понад 2,5 тис. метрів. Отже, вона здатна приймати майже всі типи літаків.
На кадрах «12 каналу» видно лише зльоти й посадки літаків, але пілоти запевняють журналістів, що найцікавіше відбувається над хмарами. Саме там, на висоті кількох кілометрів, льотчики відпрацьовують складні завдання.
Капітан Тюренков запевняє: під час навчань авіатори якісно відточують майстерність і нині здатні захистити повітряні кордони держави.
‒ Спершу перед тренуваннями летить так званий розвідник, який перевіряє, чи погода «підходить». Якщо все гаразд, тренування можна розпочинати, — розповідає журналістка Тетяна Бугаєнко і зазначає, що такі польоти проводять один-два рази на тиждень.
Регулярність — запорука успіху авіаторів, підтверджують льотчики: «Чим більше літаємо, тим більше звикаємо до польоту, краще, наприклад, переносимо навантаження».
— Для льотчика що основне? Це — літати, літати постійно, — говорить пілот 24-ї БрТА.
Наприкінці репортажу автори сюжету попросили лучан із розумінням ставитися до гулу двигунів: краще, коли над містом літають наші, а не їхні. Адже це означає: українська авіація розвивається і може виконувати своє головне завдання — захищати.
Відеосюжет «12 каналу» (оператор Олександр Садовник)
