Серед причин популярності бригади серед військовослужбовців — довіра до командира частини Кирила Вереса, високі результати на полі бою та позитивні…
Він міг би створити ще безліч яскравих картин. Він мріяв відкрити школу та вчити українців створювати на воді казкові персонажі та незвичні квіти й чудернацькі візерунки. Він міг би зробити ще безліч добрих справ. Міг би… якби постріл у спину не обірвав його життя шість років тому. Та все ж таки художник та приватний підприємець Валерій Брезденюк, Герой України, встиг зробити чимало. У його творчому доробку залишилося понад 500 картин, створених у техніці ебру – картини на воді. І сьогодні, у шосту річницю загибелі Валерія, його родина презентувала вінничанам експозицію із 50 картин художника, його ескізів та недопрацьованих робіт. Також на виставці представлені фотографії учасників подій Революції Гідності листопада 2013 року – лютого 2014 року. Усього – понад сто художніх робіт.
– Наша родина майже шість років виношувала ідею організації та проведення такої експозиції, – розповіла вдова загиблого. – Прийшов час нагадати суспільству про події Революції Гідності, Майдан, європейський вибір України та кожного з нас, відновити у пам’яті імена учасників тих подій, а також зберегти історичну пам’ять та їхнє добре ім’я для наступних поколінь українців.
Під час відкриття виставки було продемонстровано документальні кадри про життєвий і творчий шлях Героя України. Українці знали жмеринчанина Валерія Брезденюка як художника, який брав участь у талант-шоу, де чоловік робив водну анімацію. Для створення шедеврів йому були потрібні лише чиста вода, фарби і трохи фантазії, аби за лічені хвилини на водяній основі розквітали квіти, злітали чудернацькі птахи, шмигали підводні мешканці…
Коли в 2013-му в Україні розпочалися події на Майдані, Валерій Брезденюк не став відсиджуватися вдома. До Києва чоловік їздив щотижня. Дружині казав: душею відчуває, що маю там бути. Заспокоював її тим, що він худенький, його не беруть у перші ряди. Це пізніше родина дізналася, що Валерій завжди був у перших рядах. Він записався в Самооборону Майдану. Будував барикади, чергував у лікарні, коли відвозили поранених. Валерій був одним із небагатьох жителів Жмеринки, який в цей час не знімав із куртки жовто-блакитні стрічки. Говорив, що це його обов’язок – захищати країну в такий важкий час.
Загинув Валерій Брезденюк вночі 18 лютого від пострілу в спину. Станом на 20 годину чоловік був іще живий. Сказав рідним, що з ним все гаразд. На другий дзвінок сина Валерій вже не відповів. Близько першої години ночі слухавку взяли сторонні люди та повідомили, що його вже немає серед живих…
Виставка працюватиме впродовж місяця в одній із зал Вінницького обласного краєзнавчого музею.
Окрім того, під час заходу анонсували створення у Вінниці Музею Мужніх, присвяченого Героям Небесної Сотні.
