Костянтин Філіпов — представник нового покоління офіцерів, які досвід і командирські навички набували безпосередньо в бойових діях. Полковник брав участь у визволенні Маріуполя від…
Для всіх, хто цікавиться новинами озброєння та військової техніки іноземного виробництва, АрміяInform подає огляд найважливіших новин у галузі. Читайте також про новітній турецько-індонезійський середній танк Harimau, мексиканський патрульний корабель великої дальності тощо.
Ізраїль почав серійне виробництво нового колісного бронетранспортера Eitan
Міноборони Ізраїлю офіційно повідомило про початок серійного виробництва бронетранспортерів Eitan, офіційно презентованого у 2016 році. Тоді повідомлялося, що «новий ізраїльський БТР буде найсучаснішою і захищеною колісною бойовою машиною у світі». У травні 2018-го перші передсерійні бронетранспортери надійшли на озброєння 50-го піхотного батальйону «Базелет» бригади «Нахаль».
Eitan спочатку випускатимуть у версіях із дистанційно керованим бойовим модулем зі стрілецьким озброєнням або 30-мм гарматою і ПТРК та командної машини.
Eitan розроблений на заміну морально застарілих бронетранспортерів M113, створених ще у 1960-ті. Новий БТР вміщує 13 військових (3 екіпажі й 10 десантників), використовує колісне шасі 8×8 і двигун потужністю 750 к.с.
У розробці БТР використано багато технологій, які вже відпрацьовані на танку Merkava і важкому БТР Namer. Збірка «Ейтан» базуватиметься на тих же лініях, де випускають Merkava та Namer. У виробництві залучено понад 60 компаній з Ізраїлю та США. Також участь у проєкті бере і Німеччина – для БТР обрано дизель компанії MTU. Вартість однієї серійної машини становить $3 млн.
БТР складається з близько 1 млн деталей:
- на 1 БТР витрачається понад 20 тонн сталі;
- БТР має 10 камер денного і нічного бачення для забезпечення кругового огляду;
- системи машини контролюють 34 комп’ютери та процесори;
- у бойовому відділенні є 5 сенсорних екранів.
Іран створив ракету з дальністю 500 км і двигуном із вуглецевим волокном
Корпус вартових Ісламської революції представив нову іранську ракету, особливість якої полягає у двигуні Zohair, створеному з елементів на основі композитів. Нова оперативно-тактична ракета отримала назву Raad-500 («Грім-500»).
За словами іранського генерала Хосейна Саламі, корпус і двигун ракети створені з застосуванням вуглецевого волокна, яке витримує температури до 3000 0С і тиск до сотні атмосфер. Тому Raad-500 має меншу вагу порівняно з аналогами. У майбутньому Zohair теж можна використати для ракет-носіїв і виведення на орбіту штучних супутників Землі.
В Ірані порівняли «Грім-500» з іншою ракетою місцевого виробництва – Fateh-110, якими атакували військові бази США в Іраку. Заявлено, що дальність нової ракети приблизно на 200 км більша ніж у «Фатеха». Тож, з огляду на те, що заявлена дальність Fateh-110 становить 300 км, то Raad-500 здатна летіти вже 500 км.
Збірку першої серійної партії «Тигрів» розпочали в Індонезії
Новітній турецько-індонезійський середній танк Harimau («Тигр») дійшов до стадії серійного виробництва. Першу партію Міноборони Індонезії замовило ще торік у квітні. Після отримання дозволу Анкари, індонезійська компанія PT Pindad приступає до випуску перших 18 серійних танків.
Harimau – спільна розробка турецької компанії FNSS Savunma Sistemleri й індонезійської PT Pindad спеціально для індонезійської армії. Турецка назва машини – Kaplan. Корпус і ходова частина створені турецькою FNSS, башта – бельгійська сталева двомісна CMI Defence Cockerill 3105 із 105-мм нарізною гарматою CMI Defence CT-CV 105HP і спареним 7,62-мм кулеметом. Гармата оснащена автоматом заряджання барабанного типу на 12 пострілів. Ще 30 пострілів розміщені в корпусі машини. Гармата здатна вести вогонь стандартними 105-мм танковими боєприпасами НАТО. Внесок індонезійської сторони полягав у фінансуванні проєкту.
Машина оснащена цифровою системою управління вогнем із стабілізованими прицілами, інформаційно-керуючою й навігаційною системами, та системою кругового огляду. Виживання машини і екіпажу забезпечують датчики лазерного опромінення, димові гранатомети, система захисту від отруйних речовин масового ураження й автоматизована протипожежна система.
Екіпаж – три особи, вага танка 32-35 тонн (точних даних немає). Він здатен долати брід глибиною 1,2 м, рів шириною 2 м і стінку висотою 0,9 м. Дизельний двигун розганяє машину до 78 км/год.
Бронювання корпусу і башти забезпечує захист від бронебійної кулі 14,5 мм із 200 м, але може бути посилений до захисту від 25-мм снаряда.
На першому етапі індонезійська армія має намір придбати 44 танки Harimau. У цілому планується поставити у війська до 400 танків.
В Індії представили модель нового ПТУР Amogha-3
Під час оборонної виставки DefExpo-2020, що відбулася в індійському Лакхнау з 6 по 9 лютого, представники компанії Bharat Dynamics Limited (BDL) представили модель перспективної протитанкової ракети третього покоління зі складу комплексу Amogha-3. Проєкт, що розробляється з 2017 року, націлений на конкуренцію із зарубіжними ПТРК – ізраїльським Spike і американським Javelin.
Нова ПТУР, розроблена на базі старіших ракет BDL Amogha-1 (радіус дії 2,8 км, технологія проводового наведення) і Amogha-2 (бездротовий ПТУР із радіочастотним наведенням), називатиметься Amogha-3. Ракету третього покоління оснастять активним інфрачервоним шукачем і двигун із двома тягами. Новинка працює за концепцією «вистрілив і забув», що позитивно впливає на простоту використання. 18-кілограмова ракета отримала твердопаливний двигун із керованим вектором тяги і двома ступенями й чотири хвостових стабілізатора. Головка наведення працює в двох режимах: денному (оптико-електронному) і нічному (тепловізійному). Ракета працює за принципом LOBL (lock-on-before launch) – захоплення цілі проводиться перед запуском. Водночас Amogha-3 може атакувати цілі прямо або зверху, як американський Javelin.
За словами виробника, тандемна бойова частина цієї ракети здатна уразити до 650 мм гомогенної броні за динамічним захистом (для порівняння – ізраїльська ракета Spike вражає до 1000 мм броні). Індійська ПТУР зможе уражати цілі на відстанях від 200 до 2500 метрів.
Серійні зразки планують полегшити до 15-16 кг. Запуск ПТУР здійснюється з переносної пускової установки на тринозі, яку доповнює модуль управління, що дозволяє проводити запуск віддалено.
Австралія купує 200 протикорабельних ракет великої дальності
Держдепартамент США схвалив можливу зарубіжну військову продаж Австралії до двохсот ПКР великої дальності AGM-158C (LRASM) і відповідного обладнання на загальну суму близько $990 млн.
Крім ракет, уряд Австралії запросив до 11 телеметричних ракет ATM-158C LRASM Telemetry Variant (Inert), а також навчально-тренувальні DATM-158C LRASM, Captive Air Training Missiles (CATM-158C LRASM), контейнери, допоміжне і випробувальне обладнання, техдокументацію, обладнання для навчання й підготовки персоналу, технічну допомогу уряду США і представників підрядників, інженерну та логістичну підтримку.
Це перша покупка Австралією стелс-ракет цього типу. У Австралії не буде труднощів з тим, щоб включити цю зброю до складу збройних сил, адже їх використовуватимуть на літаках F-18. Один літак F/A-18E/F здатен нести до чотирьох ракет AGM-158C LRASM.
AGM-158C LRASM (Long Range Anti-Ship Missile) – малопомітна протикорабельна крилата ракета, розроблена Агентством перспективних дослідницьких проєктів оборони (DARPA) для ВПС і ВМС США.
LRASM створена на базі AGM-158B JASSM-ER, але включає в себе багаторежимний радіочастотний датчик, новий канал передачі даних і висотомір. LRASM летить до цілі на середній висоті, а потім знижується, щоб подолати систему ПРО противника. Дальність дії ракети – понад 200 морських миль (370 км). І хоча LRASM базована на JASSM-ER, що має дальність 500 морських миль (930 км), додавання датчика й інших функцій дещо зменшило її дальність. За іншими даними, LRASM має дальність дії 300 морських миль (560 км).
Торік AGM-158C LRASM досягли «початкової оператівної готовності» в складі озброєння стратегічніх бомбардувальніків В-1В Lancer ВВС США, які здатні нести до 24 таких ракет.
Індійський авіаносець Vikrant майже готовий
Міністр оборони Індії Шріпад Наік у виступі перед парламентом розповів про успіхи в будівництві авіаносного корабля: «Основні роботи з побудови і оснащення авіаносця INS Vikrant завершені, зокрема, запуск силових установок і випробування енергоустановок. Нині випробовують інше обладнання й системи на борту корабля».
За словами міністра, початкові терміни добудови корабля не виконані «через затримку поставок авіаційних систем із Росії». Водночас вихід INS Vikrant на ходові випробування заплановано вже на середину року. Vikrant закладено в 2006-му. Позиціонується як перший індійський авіаносець. Корабель збудований на базі проєкту 71 Indigenous Aircraft Carrier, у розробці якого брали участь РФ, Італія і Франція.
Спочатку Vikrant планували передати флоту в 2013-му, потім термін перенесли на 2015-й, пізніше ще на три роки. Але і ці терміни не виконані.
Довжина авіаносця – 257 м, водотоннажність 37500 тонн. Планується, що екіпаж корабля налічуватиме близько 1400 осіб. Авіаносець зможе нести 12-14 винищувачів МіГ-29К і вертольоти Ка-28, Ка-31 і HAL Dhruv.
«Супершершням» продовжать життя
Boeing F/A-18 Hornet і його сучасна модифікація F/A-18E/F Super Hornet перебувають на озброєнні ВМС США з 1983 року і в майбутньому мають поступитися місцем новим палубним винищувачам F-35C Lightning II. Однак програма створення винищувачів п’ятого покоління відстає від початкового графіка на кілька років, що дозволило компанії Boeing не тільки продовжити програму F/A-18E/F Super Hornet, а й розробити його нову модифікацію. Тож американський флот оновлює авіацію – компанія Boeing повідомила: ВМС США отримали перший винищувач F/A-18, модернізований за програмою SLM.
На початку 2018-го перша четвірка Boeing F/A-18E/F Super Hornet налітала по 6000 годин, вичерпавши льотний ресурс. Незабаром ВМС і компанія Boeing уклали контракт у рамках програми Service Life Extension Programme (SLEP) щодо продовження терміну служби «Супершершнів».
Тепер перший з модернізованих «Супершершнів» повернуто флоту. Програма подовження терміну служби тепер називається Service Life Modification (SLM). Літакам не тільки додають «життя» до 7500 льотних годин, а й істотно модернізують. Наступну партію винищувачів Boeing обіцяє модернізувати глибше – з продовженням нальоту до 10 000 годин і частковим впровадженням опцій, розроблених для третього покоління «Шершнів» (F/A-18 Super Hornet Block III). Це конформні паливні баки, новий датчик IRST, що покращує ситуаційну обізнаність пілота і дозволяє виявляти загрози на значно більшій відстані, нові комп’ютер та система обміну даними.
США схвалили продаж Індії зенітної ракетної системи IADWS
Держдепартамент США погодив продаж Індії інтегрованої системи ППО (IADWS) за програмою Foreign Military Sale (FMS). Орієнтовна вартість – $1,87 млрд.
Зенітно-ракетна система IADWS є комбінацією ЗРС NASAMS спільного виробництва корпорації Raytheon і норвезької групи Kongsberg, з додатковим оснащенням зенітними ракетами від ПЗРК Stinger, які повинні застосовувати з двозарядних опорних пускових установок.
Усього в поставку мають увійти 5 РЛС AN/MPQ-64F1 Sentinel, 118 зенітних керованих ракет Raytheon AIM-120C-7/C-8 AMRAAM із активним радіолокаційним самонаведення, 134 зенітні керовані ракети Raytheon FIM-92L Stinger, пускові установки, командні пункти й інші наземні елементи. Нову систему використовуватиме Індія насамперед для ППО Нью-Делі та інших найбільших міст. Дальність стрільби системи в сучасній конфігурації NASAMS 2 становить 20-25 км, досяжність по висоті – до 14-15 км.
Передбачається, що після схвалення закупівлі ЗРС IADWS (NASAMS), Нью-Делі остаточно відмовиться від планів великих закупівель ізраїльського ЗРК SPYDER, шість батарей якої вже стоїть на озброєнні індійської армії. Але повідомлення про погодження запиту ще не означає, що фактичний продаж відбудеться.
Мексика опанувала будівництво великих військових кораблів
10 лютого на верфі ASTIMAR-20 в Саліна-Круз (штат Оахака) відбулася урочиста церемонія введення до складу ВМС Мексики корабля ARM Reformador. Контракт на будівництво корабля Міноборони Мексики й компанія DSNS підписали у 2017 році. Згідно з угодою флот отримає корабель проєкту SIGMA 10514 (105 м у довжину і 14 м у ширину). Попри те, що за характеристиками мексиканський корабель є фрегатом, військове відомство офіційно називає його «океанським патрульним кораблем великої дальності».
Для Мексики в останні 80 років ARM Reformador став першим великим кораблем вітчизняної побудови. Всі великі надводні бойові кораблі ВМС Мексики отримували в порядку допомоги зі складу ВМС США.
Кораблі SIGMA (Ship Integrated Geometrical Modularity Approach) розроблені компанією DSNS. Завдяки модульній конструкції їх будують відносно швидко. Вони можуть мати різні розміри і типи озброєнь. Кораблі типу SIGMA 9813 перебувають на озброєнні марокканських ВМС, SIGMA 10514 – індонезійських, ще чотири корвета SIGMA 10514 замовили військово-морські сили Румунії. Крім того, компанія DSNS недавно презентувала модель корабля SIGMA 6110, який є найменшим у лінійці.
Короткі технічні характеристики корабля:
Водотоннажність (повна): 2850 тонн
Довжина: 107,5 метра
Ширина: 14 метрів
Швидкість: понад 28 вузлів
Дальність плавання: 5000 миль (на 14 вузлах)
Екіпаж: 122 особи
Озброєння: 57-мм артилерійська установка Bofors 57Mk3 (BAE Systems 57mm Mk110), 25-мм артустановки Mk.38 Mod 2 MGS, 12,7-мм кулемети Browning M2, ПУ Mk41 ПКР RGM-84L Harpoon Block 2, ЗРК RIM-116 RAM і RIM-162 ESSM, два 324-мм торпедні апарати Mk.32, також на кораблі базується гелікоптер MH-60R Sea Hawk.
Перша французька атомна «Баракуда» почала випробування
Французький головний багатоцільовий атомний підводний човен Suffren («Сюффрен») нового проєкту Barracuda почав випробування із занурення під воду. Перше статичне занурення було на верфі Naval Group у Шербурі (Нормандія). Це дозволяє перевірити надійність герметизації субмарини, а також оцінити її остійність у підводному положенні. Після перевірки на герметичність субмарина до кінця першого кварталу відправиться на морські випробування, які триватимуть кілька тижнів. На першому етапі, біля узбережжя Шербура, продовжить відпрацювання статичних занурень субмарини без використання двигуна. Потім «Сюффрен» зробить перехід до Бреста, де виконає глибоководні занурення. На кінець літа і початок осені заплановано випробування систем озброєння.
Субмарину, що отримала назву «Сюффрен» – на честь французького адмірала Сюффрена де Сен-Тропеза – будували понад 10 років. Її заклали в грудні 2007-го, спустили на воду торік у липні, передачу замовнику планують на кінець цього року.
Проєкт із будівництва шести атомних субмарин нового покоління є одним із найбільших оборонних проєктів Франції. Він стартував ще в 1998 році й спочатку оцінювався у 7,9 млрд євро. Але в результаті витрати перевалили за 9 мільярдів, до того ж через технічні складнощі проєкт ще затримався на три роки. Субмарини цієї серії замінять у ВМС Франції застарілі човни типу Rubis, збудовані в період із 1976 по 1993 рік.
Підводна водотоннажність субмарин типу «Барракуда» – 5300 тонн (надводна 4700 тонн), довжина корпусу 99 метрів, ширина 8,8 метра, висота 15,7 (по рубці). Максимальна глибина занурення – понад 350 метрів, швидкість під водою 25 вузлів (над водою 14 вузлів). Автономність сягає 50 днів. Екіпаж 65 осіб та до 15 бійців ССО. Ресурс служби ядерного реактора досягає 10 років. Субмарини озброюватимуть крилатими ракетами Scalp Naval і Exocet та важкими торпедами Black Shark.
Субмарини матимуть чотири 533-мм апарати для важких керованих торпед F21. Також у арсенал включать модернізовані протикорабельні ракети SM-39 Exocet і крилаті ракети Scalp Naval для ураження берегової інфраструктури.
