У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
Для обґрунтованого кримінального переслідування за найтяжчі воєнні злочини та злочини проти людяності має бути належна законодавча основа з чіткими і зрозумілими нормами й однаковим тлумаченням всіма сторонами процесу. Про це заявив заступник Генерального прокурора Гюндуз Мамедов під час обговорення на круглому столі необхідності впровадження норм міжнародного гуманітарного права у національне кримінальне законодавство.
– Правова основа є, але вона настільки узагальнена, що дотриматись норм міжнародного гуманітарного права і належно встановити склад злочину, рівень кримінальної відповідальності за конкретний вид злочину, майже неможливо, – зазначив заступник Генпрокурора. – Тобто, ані національні органи досудового розслідування, ані суди не можуть здійснити правильну кваліфікацію цих дій, що не мають строків давності. А винним у вчиненні більшості воєнних злочинів та злочинів проти людяності наразі вдається уникати відповідальності.
За словами Мамедова, Офіс Генерального прокурора відповідає за притягнення до відповідальності за вчинення серйозних порушень міжнародного гуманітарного права, грубих порушень прав людини та інших тяжких злочинів. І нині законодавство передбачає кримінальне переслідування осіб лише на підставі ст. 438 КК України (порушення законів та звичаїв війни).
Тому є потреба деталізовано підходити до серйозних порушень міжнародного гуманітарного права та розширити категорії воєнних злочинів у національному законодавстві. Парламентський Комітет з питань правоохоронної діяльності рекомендував ухвалити відповідний законопроєкт у першому читанні. Відтак зміни до Кримінального кодексу слід очікувати ближчим часом.
