У війську вже є багато цифрових систем. Але їхня ефективність залежить не лише від розробників. Навіть найкращий інструмент не працює сам по собі — його треба…
24 вересня 2013 року фрегат ВМС України «Гетьман Сагайдачний», маючи на борту вертоліт Ка-25ПР і підрозділ спеціального призначення з усією штатною зброєю, вийшов із Севастополя для участі в міжнародній антипіратській операції під егідою НАТО та ЄС в районі Аденської затоки, Червоного моря та західної частини Індійського океану.
Разом з екіпажем у похід вирушив і лікар-стоматолог – начальник відділення щелепно-лицевої хірургії капітан медичної служби Вадим Врабіє, який тоді вже мав досвід участі у миротворчих операціях.
– Останнє, четверте патрулювання в районі Аденської затоки фрегат закінчив наприкінці лютого 2014 року й узяв курс додому, – розповідає Вадим Врабіє. – Ми отримали високу оцінку командування операції в особі французького контрадмірала Ерве Блежена, який засвідчив успішну діяльність екіпажу з протидії піратству на морі.
З поверненням додому, на жаль, не до Севастополя, на той час уже захопленого агресором, а до Одеси, пов’язана низка подій. Адже на поодинокий український корабель з обох сторін турецьких проток полювали переважні сили російського флоту.
– Ми в режимі повного радіомовчання подолали Дарданели й увійшли до Мармурового моря, – пригадує Вадим. – На березі Босфора, в його найвужчій частині фрегат привітали співвітчизники з Генерального консульства України в Стамбулі з українськими та кримськотатарськими прапорами. А наші моряки підняли найбільший, який змогли знайти, національний прапор України та привітали людей сиреною.
Саме тоді російська пропаганда розповсюдила фейк про нібито перехід фрегата на бік загарбників.
– Тоді ми вишикувались на вертолітному майданчику, але не звичною шеренгою, а у формі домену UA і зробили фото, – пригадує військовий стоматолог. – Це фото було розповсюджено майже по всіх новинних агенціях світу. А ще на щоглі українського корабля вперше майорів прапор Європейського Союзу.
Після прибуття 6 березня в Одесу Вадиму Врабіє запропонували нове місце служби відділення щелепно-лицевої хірургії ВМКЦ Центрального регіону у Вінниці. Це влаштовувало, адже з Криму туди переїхала і його сім`я.
Пройшло небагато часу й офіцер вирушив на ротацію на Схід до 59-го мобільного госпіталю. Спочатку приймав пацієнтів у наметі, а у 2015 році перебрався до пересувного стоматологічного кабінету, де змінив полковника Віталія Коваленка.
– Хоча й важко було через великий обсяг роботи, але працювати було цікаво, – розповідає Вадим. – Дієву допомогу та підтримку мені надавав на той час начальник медичної служби сектору полковник медичної служби Олександр Столяренко.
Наприкінці березня – початку квітня 2015 року бойовики з «Градів» обстріляли околиці Новотошківки. Двадцять снарядів лягло біля самого селища і сорок – по 29-му блокпосту, який обороняв батальйон «Айдар». Втрат, на щастя, не було, проте були певні руйнування в самому селі й серйозного удару зазнав 29-й блокпост.
– І ось я отримую наказ від Столяренка прибути зі своїм кабінетом у Новотошківку з метою надання стоматологічної допомоги місцевому населенню, – ділиться спогадами майор Врабіє. – Пам’ятаю, як першого дня розпочав приймати людей о 9-й ранку і закінчив о 4-й ранку наступної доби. Були діти з церебральним паралічем, вагітні жінки й дуже багато людей похилого віку. Я просто не міг їм відмовити й працював скільки вистачало сил.
А одного разу до військового стоматолога прийшов 86-річний дідусь з проханням видалити зуб.
– У випадку з таким пацієнтом не страшний сам процес видалення, а те, як людина у такому віці витримає це оперативне втручання, адже не було навіть можливості зробити кардіограму дідусю, – говорить Вадим. – Сан Санич Столяренко каже: не бійся, роби. Він став за спиною. А я переживаю: чи витримає у діда серце.
Після вдало проведеної операції Столяренко впевнився в можливостях і професіоналізмі стоматолога. А ПСК залишився тоді в Новотошківці до останнього пацієнта. Допомога під час того рейду була надана майже двом сотням жителям містечка.
