Мета — ускладнити Кремлю доступ до валютних надходжень і фінансування війни. Європейський Союз готує новий етап економічного тиску на Росію,…
Із Павлом Петровичем Мигуном ми випадково познайомилися на уроці патріотичного виховання у Вінницькій обласній станції юних натуралістів. А я ще тоді подумала, звідки у звичайного біолога такий інтерес до військової справи? Аж поки дівчинка не підказала: «Наш учитель півтора року на фронті воював – на самій передовій!»
Учитель біології півтора року воював командиром БМП
Пишаються своїм учителем діти недаремно. Воював учитель біології не абиде – був командиром бойової машини піхоти у складі 72-ї бригади. Як виявилось, у яких тільки перипетіях чоловіку не довелось побувати.
– Перший же бій став справжнім бойовим хрещенням, – пригадує Павло. – Це було під Гранітним. Нашу БМП підбили, їхати не могли, лише відстрілюватись. У сусідній БМП були наші побратими. У їхню машину потрапив снаряд, БМП спалахнула, хлопці почали горіти заживо… Ми були просто шоковані – перший бій, там побратими горять, а ти нічого не можеш вдіяти… Троє молодих хлопців … Я зціпив зуби і намагався не показувати своїх переживань, хоча досі, як тільки пригадую цей випадок, фізично відчуваю запах диму і присмак крові на прикушених губах…
Павло хотів іти на фронт медиком, навіть пройшов курси тактичної медицини. І хоч воювати чоловік пішов за зовсім іншою спеціальністю, знання медицини ще й як знадобились. Прямо на полі бою він врятував не один десяток життів.
– Першим «пацієнтом» став хлопець, який підірвався на розтяжці. Це сталось на моїх очах, у нього була шалена крововтрата, нашпигувало уламками… Зрозуміло, що чекати медиків у такій ситуації не будеш, тож швиденько кинувся його рятувати. Добре, що знеболювальне та джгути були під руками. А ще ніколи не забуду важкий бій під Старогнатівкою. Тоді загинули і зазнали поранень не один десяток бійців… Кулі свистіли, а ми надавали медичну допомогу. Дуже сподіваюсь, що ті шестеро важкопоранених, яких я тоді рятував, вижили.
«Ракета ПТУР розірвалась метрів за двадцять від мене. Так швидко до бліндажа я, мабуть, ще ніколи не біг…»
Пригадує вчитель, і свою контузію та травму хребта. Тоді в спостережний пункт, де він чергував, потрапив снаряд САУ… Чоловіка привалило балками, у голові дзвеніло… До шпиталю не поїхав. Відлежався в бліндажі, пропив таблетки та знову в бій!
– Одного разу трапився взагалі містичний випадок. Присів у соняшниковому полі, аби зателефонувати матері, аж раптом чую шум. Виявилось, що ракета ПТУР у кількох сантиметрах від голови пройшла і розірвалась за метрів двадцять від мене. Так швидко до бліндажа я, мабуть, ще ніколи не біг…
Зустрічали вчителя з війни не лише родичі, а й учні та педагогічний колектив. Коровай, прапори, марш…
Головною підтримкою для чоловіка на фронті стали його учні. Вони кожного дня надсилали вчителю смс-повідомлення. Павло Петрович і нині зберігає на комп’ютері понад півтисячі кумедних есемесок.
– Писали різне – цікаві шкільні історії, побажання… А ще – жартували з мого зросту, називали найбільшим козаком України. Насправді, ці дитячі повідомлення додавали неймовірних сил, так само і обереги, які вони мені надсилали на передову. Приємно було усвідомлювати, що про мене не забувають, чекають…
І хоч служба на передовій досі нагадує про себе проблемами зі здоров’ям, чоловік зовсім не шкодує, що пішов на фронт. Каже, де б він ще таких неймовірних друзів знайшов?
– Ще на полігоні потоваришував із двома чоловіками. Теж учителі. Один – географ із Яремчі, другий – учитель музики з Херсонщини. Ну і я – біолог. Ми навіть думали вечірню школу в окопі відкрити, – жартує Павло. – Ми й досі постійно бачимось, зідзвонюємося по кілька разів на тиждень.
Зустрічали вчителя не лише родичі, а й учні та педагогічний колектив. Коровай, прапори, марш… Павло каже, що більш хвилюючого моменту за все життя не пригадає. Після демобілізації він започаткував кілька патріотичних проєктів, вступив одразу до трьох волонтерських організацій…
А коли бачиш, як горять очі його учнів, розумієш, що уроки патріотизму, які викладає їм Павло Петрович, відбуваються точно не задля «галочки».
