Півтора року тому він випадково з’явився на порозі їхнього будинку на Донеччині, а сьогодні вже пережив кілька передислокацій, атаки FPV-дронами й став улюбленцем усього…
В АрміяInform відбулась презентація «Морського збірника», який щойно вийшов друком у видавництві «Темпора» за підсумками конкурсу морської прози імені Лисянського «Мателот». Відомий письменник-мариніст Антон Санченко розповів про авторів-переможців, нариси яких увійшли до збірки (див. відео), про незаслужено забутого першопрохідця Юрія Лисянського, і порушив проблему культурної ідентичності та її значення, зокрема для українського флоту.
Кожен двадцятий моряк у світі — українець
Важко не погодитися з видавцями, що вихід у світ першого «Морського збірника» ‒ непересічна подія, яку нам ще належить усвідомити, й чим швидше, тим краще. Він, немов ліхтар у руках професіоналів, актуалізує в історії найвидатніше і, водночас, (як не сумно) маловідоме для українського загалу…
Зокрема, за словами Антона Санченка, у перше видання увійшли 15 оповідань, відібраних журі з професійних моряків. Тут є нариси від документальних до ледь не фантастичних, присвячені військовим морякам, рибалкам, яхтсменам, які змушують згадати, що, попри дещо суходільну репутацію України, кожен двадцятий моряк у світі — українець. На світовому судноплавному ринку плавперсонал із нашої країни займає четверте місце за кількістю після Китаю, Індонезії та Філіппін, і становить 200 тис. моряків, близько 80 тис. із яких — командний склад (капітани, штурмани й інші суднові спеціалісти). Звісно, це потребує відображення й представництва в літературі. Цьому, зокрема, є сподівання, посприяє й цьогорічне видання «Морського збірника» та наступні сезони конкурсу «Мателот».
Статистичний дисбаланс української мариністики
До речі, щодо української мариністики, то, як зазначив Антон Санченко, це жанр давній, який сягає народних пісень («Дума про козака Самійла Кішку») та, власне, «Енеїди» Івана Котляревського. Однак у масштабі всієї української літератури авторів, які присвячували перо не землі, а воді, буквально один-два на покоління: Ярослав Окуневський, Микола Трублаїні, Юрій Яновський, Олександр Мар’ямов, Леонід Тендюк, Вітор Сильченко тощо. Це пояснюється тим, що в нас зажди було безліч моряків, але свій флот — лише у певні історичні періоди.
‒ Був флот австрійський, як в адмірала Окуневського, чи радянський, як у Трублаїні, чи — російський, як у патрона нашого конкурсу Юрія Федоровича Лисянського, уродженця Ніжина, який у 1803 — 1804 роках першим у колишній Російській імперії обійшов довкола світу на шлюпці «Нева» і написав про це два томи путівних нотаток. До речі, російський адмірал Чичагов відмовився друкувати їх коштом морського відомства за «малоросійський стиль повіствування». Тоді Юрій Лисянський разом із братом, теж морським офіцером, продали батьківський маєток у Ніжині, але книжку (а також її власноручний переклад англійською) таки видали. Два її томи й альбом мап експедиції «Неви» та «Надії» Крузенштерна Лисянський сам далекоглядно завіз до бібліотеки Ніжинської гімназії вищих наук, де вони зберігаються й досі.
Зусиллями видавництва «Темпора» та організаторів конкурсу «Мателот» нещодавно перевидано книгу Юрія Лисянського «Навколосвітня подорож на шлюпці «Нева».
Староукраїнська мова, якою писав Лисянський, виявилася зрозумілою і нині на противагу книзі Крузенштерна, написаною з характерними на ту епоху російськими «вітієватостями».
Антон Санченко також представив її під час брифінгу. До речі, за його словами, під час підготовки книги до друку здобуто цікаве лінгвістичне відкриття. Староукраїнська мова, якою писав Лисянський, виявилася зрозумілою і нині на противагу книзі Крузенштерна, написаною з характерними на ту епоху російськими «вітієватостями». Цікавий штрих до посилів нинішньої пропаганди Кремля на штучність та відсутність історичної тяглості розвитку української мови, чи не так?
На запитання, чому організатори конкурсу «Мателот» вирішили публікувати переможців під назвою «Морський збірник» і чи не калькує він відоме російське періодичне видання, Антон Санченко вчергове заохотив учасників брифінгу несподіваним фактом. Як з’ясувалося одним із перших редакторів російського «Морского сборника» став син Юрія Лисянського ‒ Платон. А оскільки Лисянські — це представники давнього козацького роду, то своєю назвою «Морський збірник» завдячує передусім вшануванню його пам’яті та відданості українській культурі. Саме останнє, на думку Антона Санченка, було у великому дефіциті до 2014 року…
Лисянські – це представники давнього козацького роду. І своєю назвою «Морський збірник» завдячує передусім вшануванню його пам’яті й відданості українській культурі.
‒ Нині нам, українцям, слід винести правильні уроки з історії, тож почнімо з морських книжок — кораблі наростуть, ‒ наголосив спікер. — А ще наш конкурс засновано, зокрема, і для того, щоб новим поколінням українських мариністів не доводилося продавати батьківську хату, аби видати власну книгу.
