Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
«Із цієї зброї я зможу вразити ворожий літак?» – спитала у курсанта-зенітника потенційна абітурієнтка Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба – школярка Катерина Царьова, тримаючи в руках ПЗРК «Ігла». Разом із дівчиною видовий виш під час Дня відкритих дверей навідали близько 600 військовиків різних військових частин, учнів шкіл, кадетів і ліцеїстів.
– Вау! Як же круто! Ще не визначилася з факультетом і спеціальністю, але точно вступатиму сюди, – із палаючими від щастя очима каже Катерина Царьова. – До сьогодні не могла обрати між медичним і військовим університетами, а тепер знаю – вчитимусь тільки в ХНУПСі. Моя мама прийшла теж і вже погодилася із моїм дорослим рішенням.
До речі, цього разу приблизно половина відвідувачів – це кадети й ліцеїсти. Найбільша ж група з них – понад 120 – вихованці Київського військового ліцею імені Івана Богуна. Ці юнаки переважно оточили столики льотного й інженерно-авіаційного факультетів. Тут навіть утворилися черги із охочих посидіти в кабінах тренажерів реактивного літака чи бойового вертольота.
– Якщо когось манить романтика неба й цікаве армійське життя, то їм до нас, – звернувся до гостей заступник начальника університету з навчальної роботи полковник Костянтин Васюта. – Наші факультети мають особливості в побудові навчального процесу, але вони однакові щодо підготовки офіцерів-патріотів і професійних захисників України.
Окрім льотних напрямків, певний ажіотаж помічався й біля навчальних підрозділів, де готують вартових неба. Приміром, чимало запитань стосовно перспектив служби майбутні курсанти ставили саме викладачам факультету радіотехнічних військ протиповітряної оборони.
– Готуємо офіцерів не тільки для ЗСУ, а й для інших силових структур. Зауважу, що воїни-локаторники стоять на сторожі повітряного суверенітету держави. Також ми вчимо військових метрологів, так би мовити, «жерців» точності в армії, – розповів очільник факультету РТВ ППО полковник Сергій Ковалевський.
«Муки» вибору військового фаху ще влітку торік пережила учениця 11-го класу однієї із харківських шкіл Анастасія Лізункова. Старшокласниця з родини військових. На сімейній нараді довго розглядали різні варіанти. Врешті-решт – зупинилися на тій професії, що їй найбільше сподобалася.
– Хочу носити погони під білим халатом і працювати із вимірювальною технікою. Тому вчитимусь на військового метролога. Мені легко даються точні дисципліни, я просто в захваті від різної техніки. Зі спортом дружу з молодших класів. Тому гадаю, що впораюся зі складним навчанням на факультеті радіотехнічних військ, – пояснила свою позицію дівчина.
– Цього року до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба на перший курс прийдуть близько 600 хлопців і дівчат. Відторік уже немає курсантських посад тільки для дівчат чи хлопців. Всі рівні перед вступними випробуваннями й суворими вимогами для кожної конкретної спеціальності. Головне, щоб мали міцне здоров’я, бажання стати офіцером і необхідну кількість балів ЗНО, – відповів на запитання відвідувачів полковник Костянтин Васюта.
Мінометники прикордонної комендатури швидкого реагування 5-го прикордонного загону після нанесення вогневого ураження по ворогу знайшли час для гастрономії.
Пілоти бригади «Хижак» при Департаменті патрульної поліції вполювали російський НРК з північокорейським озброєнням.
Лише у травні було встановлено 211 кілометрів антидронового захисту логістичних маршрутів та відновлено майже 38 кілометрів пошкоджених ділянок.
Наші пілоти регулярно літають до Бахмута, де ворог накопичує свою техніку, оскільки до сих пір вважав місто своїм надійним тилом.
У здобутому українськими розвідниками перехопленні — фіксація удару фугасної авіабомби з російського літака на хату у селі дубовоє на бєлгородщині.
Володимир Зеленський назвав надзвичайно підлим удар ворога по одній з будівель Централізованого сховища відпрацьованого ядерного палива.
Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…