Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
2020-й – рік 75-річчя роковин закінчення Другої світової. За радянськими нормативами, цього ж року завершується термін зберігання у військкоматах документів на загиблих. З цієї нагоди фахівці Національного музею історії України у Другій світовій війні створили та презентували унікальну електронну базу пошуку радянських військовослужбовців з України, які загинули та зникли безвісти, а також поховані на її території.
Наразі в базі міститься 258 011 записів і 311 572 документи щодо Київської та Житомирської областей. Найближчим часом опублікують документи та записи по Вінницькій області, а згодом і по решті областей країни. Ці опубліковані дані допоможуть відвідувачам дізнатися долі зниклих безвісти родичів, знайти та завантажити документи, пов’язані з їхньою загибеллю, роздрукувати й покласти їх у сімейний архів.
Ніна Баланчук шукала свого діда Притику Миколу Назаровича, який безвісти зник у серпні 1941-го, подавала запит на новостворений портал 9 січня і сьогодні під час презентації отримала підтверджувальні документи про його загибель. «Я достатньо довго займалася його пошуком, для мене це дуже важливо. Хочу, щоб моя сім’я знала свою історію, а отримані документи покладу до сімейного архіву», – каже Ніна Олександрівна.
Упродовж 2020 року викладуть іще 110 тис. записів і 120 тис. документів. У перспективі планується залучати до співпраці інші державні установи й створити єдину платформу всеукраїнського пошукового порталу загиблих комбатантів різних військових формувань періоду Другої світової війни. Також, за словами організаторів, ближчим часом у базу додадуть інформацію про військовослужбовців, які загинули на сході України.
