Заступник начальника штабу 411-ї окремої бригади безпілотних систем СБС ЗСУ майор Ігор Завгородній розповів АрміяInform про становлення українських дронових військ, технологічну революцію…
На одній з ділянок фронту на Луганщині Новий рік зустріли воїни 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр». Для декого з них це вже шосте святкування безпосередньо на позиціях передової лінії оборони.
Узимку 2014‒2015 років ця бригада займала позиції на Донецькому напрямку. Епіцентром боїв залишалося відоме на весь світ летовище й сусідні селища. Хлопці пригадують, що ближче до Нового 2015 року кількість обстрілів пішла на спад. Але настрій був несвятковий – 29 грудня зранку диверсійна група бойовиків удерлася прямо на позиції українських воїнів у Пісках, на «Точку 18»: у бою загинули солдати Сергій Абрютін і Костянтин Дубовський, а також старший солдат Олексій Дурмасенко, який вибіг на допомогу хлопцям.
Командування бригади зробило захисникам Донецького аеропорту своєрідний подарунок – напередодні Нового року піхотинців, які захищали спочатку старий, а потім новий термінали ще з листопада 2014-го, замінили та відправили у відпустки.
Для тих же, хто лишився на фронті, атмосферу домашнього свята, наскільки це було можливо в той непростий час, створювали волонтери, каравани яких змінювали один одного аж до закінчення різдвяних свят. Вони везли хлопцям, окрім смаколиків, тепловізори, тактичне спорядження, талісмани від діточок, новинки сучасної української літератури. Майже на кожній позиції воїни намагалися встановити ялинки, прикрашені як сувенірами з «великої землі», так і гільзами, кулеметними стрічками тощо.
Ветерани 93-ї бригади згадують, що новорічна ніч 2014‒2015 років минула спокійно, але вже в перші дні січня ворог відновив активність, використовуючи реактивну й ствольну артилерію.
Наступний Новий рік холодноярці зустрічали на тих же позиціях (крім залишених руїн аеропорту), адже бригада не виходила на ротацію до березня 2016-го.
Майже весь грудень 2015-го йшли дощі, позиції перетворилися на болота з багнюки, але буквально за два дні до свят вдарили морози й випав сніг. У Піски волонтери привезли стільки салатів, ковбас та інших смаколиків, що воїни не готували нічого ще тиждень після Нового року.
Хлопці сперечалися за право зустріти 2016-й саме на бойовому чергуванні. Чекали на провокації ворога, адже той не гребував використовувати свята для вилазок диверсантів чи підступних обстрілів.
Пригадую, приблизно о 23-й годині на одній з позицій вирішили надіслати противнику сюрприз у вигляді летючого китайського паперового ліхтарика. Але вітер поніс «світляка» в іншому напрямку, тож у тилу розпочалася стрільба – чергові прийняли ліхтарик за одноокого дрона. Більше жодних інцидентів тієї ночі не сталося.
2017-й рік 93-тя бригада зустріла на Луганщині, серед засніжених лісів Кримського, Трьохізбенки, блокпостів на Бахмутській трасі, де вже влітку розгорнуться жорсткі бої в районі Жолобка. Користуючись нагодою й умовами місцевості, холодноярці прикрасили новорічне меню дичиною: м’ясом вепрів, косуль, фазанів та куріпок.
Уперше більша частина холодноярців отримала змогу зустріти новорічні свята в колі рідних та близьких у 2018-му. За рішенням командування, всі, хто не перебував у нарядах чи на чергуванні, отримали святкові відпустки, але частина особового складу займалася питаннями ротації і курсувала між Дніпропетровщиною та Донбасом – бригада готувалася зайти на Волноваський напрямок.
Затишно по-домашньому зустрічали 2019-й воїни 93-ї омбр після повернення в район Авдіївки, яку саме холодноярці звільнили від окупантів наприкінці липня 2014-го. Командування бригади разом із капеланами вночі об’їхали передові ділянки оборони, аби привітати кожного воїна зі святом. Не обійшлося і без традиційних подарунків давніх друзів холодноярців – волонтерів.
2020-й воїни славетної 93-ї механізованої бригади зустрічали у знайомих місцях на Луганщині. Знову на передовій, захищаючи Україну.
За всі роки російсько-української війни 93-тя бригада «Холодний Яр» у новорічну ніч не мала жодної втрати! Віримо, що і прийдешні новорічно-різдвяні свята минуть спокійно і радісно!
Андрій Міхейченко
