Офіцерські погони, затребуваний диплом інженера та гарантоване робоче місце в Силах оборони — це не три різні шляхи, а реальність курсантів Факультету військової підготовки ДССТ УДУНТ….
28 років тому 1 грудня 1991-го на території України пройшов Всеукраїнський референдум за проголошення незалежності. У ньому взяли участь майже 32 млн. людей, що становило на той момент 84% населення України. Підтримали проголошення незалежності 90% виборців. Референдум відбувся в усіх 27 адміністративних регіонах України: 24 областях, АР Крим, Києві та Севастополі.
Зокрема, в Криму за незалежність проголосували 54,19% громадян, у Севастополі – 57,07%, у Донецькій, Луганській, Одеській та Харківській областях жити у власній державі хотіли понад 80% тих, хто прийшов на дільниці. В Івано-Франківській, Львівській, Тернопільській, Волинській, Рівненській, Житомирській, Київській, Хмельницькій, Черкаській, Вінницькій областях «за» проголосували понад 95% виборців.
Рішення референдуму дозволили Україні затвердитися на міжнародній арені як незалежній державі. До 1 грудня 1991-го формально незалежну Україну не визнала жодна країна. Втім тільки упродовж грудня 1991 року Україну визнали понад 40 держав світу. Першими були – Канада і Польща. З 1 грудня 1991-го почалась нова сторінка в історії незалежної України.
8 грудня лідери України, Росії і Білорусі («ключових» республік, які у 1922 році створили СРСР) підписали угоду про те, що Союз «як суб’єкт міжнародного права припиняє своє існування».
Що характерно, жодна радянська республіка (за винятком хіба що балтійських) після українського референдуму не провела свій власний референдум щодо незалежності. Всім і так було зрозуміло, що без України Союз неможливий. Кожен українець із понад 30 млн., які вибрали у бюлетені «ТАК, підтримую», легалізував смерть СРСР. Радянський Союз закінчив свій земний шлях.
Цього ж дня 1 грудня 1991 року в Україні пройшли перші президентські вибори, за результатами яких президентом став Леонід Кравчук. За нього проголосували більше 61% виборців.
