Чотири роки він перебував у російському полоні, 5 червня 2026 року його звільнили в рамках чергового обміну полоненими. Наприкінці липня…
10 серпня 1914 року наказом №34 військам російської 11-ї армії, яка вела бої з кайзерівськими військами, зазначалось: «Верховный Главнокомандующий изволил повелеть строжайше запретить употребление спиртных напитков». Командуванню армії наказано за потреби застосовувати жорстокі заходи задля виконання зазначеного. Адже в імперії, після оголошення їй 1 серпня 1914 року війни з боку Німеччини та початку загальної мобілізації у 33 губерніях, натовпи солдатів атакували трактири…
«Бешенный экстаз разрушения»
Професор геронтології З.Френкель описував «бешеный экстаз разрушения», який охопив російських солдатів під час постою в одній із німецьких шкіл. Зайнявши німецьке містечко, вони виявили в покинутих помешканнях спиртне і одразу розпочали з ним «боротьбу». Трохи пізніше російські підрозділив увійшли у містечко Сольдау (нині польське Дзялдово), де нижні чини й офіцери вимушено втамовували спрагу спиртним через «повну відсутність води» у місті. Як наслідок,п’яних солдатів не вдалося зібрати навіть на вечірню молитву.
Німці, знаючи «сильну» сторону російської армії, інколи навмисно залишали чималі запаси шнапсу в своїх траншеях та під час чергової атаки росіян спеціально відступали. Виявивши трофеї, росіяни іноді напивалися до повної втрати свідомості, так, що товариші приймали їх за вбитих. Хвороба настільки прогресувала, що в кінці 1914-го Головнокомандувач арміями Північно-Західного фронту видав наказ:
«До моего сведения дошло, что в некоторых частях и учреждениях нижние чины, не имея возможности получить запрещенные к употреблению спиртные напитки, пьют разного рода неочищенные спирты, как-то одеколон, денатураты, перегнанную политуру и т.п., вследствие чего имели место не только единичные, но даже массовые отравления, повлекшие за собою во многих случаях смертельный исход.
Приказываю всем начальствующим лицам усилить надзор за нижними чинами, а также безотлагательно внушать им, какуюо пасность для здоровья и даже для жизни представляют подобные злоупотребления».
9 серпня 1914-го росіяни захопили німецьке місто Шірвіндт, першим наказом по військах вимагалося знищити всі пляшки зі спиртним.
Переправу росіян «зірвав»… винний склад
Курйозний випадок стався навесні 1915 року з окремим морським батальйоном, який прямував зі столиці імперії Петрограда у Лібаву. Загін зайняв Мемель (Клайпеду), де займався грабунками цивільного населення й пияцтвом. Командир загону капітан 1 рангу Пекарський після того, як загону довелося відступати з міста, примостився в кінці обозу на польовій кухні. У дорозі вона перекинулася і командир викупався у гарячих «щах». Наступного дня його відсторонили від командування.
Улітку 1916 року 11-й армійський корпус 9-ї армії форсував річку Прут. Переправа 127-го піхотного полку була зірвана не діями противника, а винним складом, який трапився на шляху росіянам.
Російський історик О.Базаревський так констатував цей характерний для росіян випадок: «Водку полк предпочел выполнению своей боевой задачи».
Під час Другої світової Радянська армія без бою зайняла Болгарію, офіційно нейтральну, але лояльну до Німеччини. Але без втрат не обійшлось. 9 вересня 1944 року солдати на залізничній станції Бургаса виявили цистерну зі спиртом і одразу почали її спорожнювати – в результаті 90 солдатів та офіцерів віддали життя в боротьбі з етилом. За два тижні з 23 квітня до 5 травня тільки війська 1-го білоруського фронту від трофейного спирту втратили загиблими 135 солдатів та офіцерів, ще 24 осліпли.
Друга світова: щомісяця в радянські війська постачали 50 цистерн «наркомовських»
Генерал армії Микола Лященко зазначав, що горілка об’єктивно зменшувала боєздатність Червоної армії. Адже впродовж всієї війни військам видавали «наркомовські» сто грамів, якими дуже часто не обмежувались. Кожен місяць до військ надходило до 50 цистерн міцного алкоголю. Спирт розливали у бочки й бідони, а потім горілку розвозили по частинах та підрозділах.
Солдати, старші за віком, добре розуміли, що горілка, яку видають перед атакою, лише тимчасово пригнічує страх і її вживання перед боєм скоріше нашкодить, ніж принесе користь. Як правило, вживали алкоголь молоді й необстріляні солдати, які ж і гинули першими в бою.
Режисер П.Тодоровський, який закінчив війну в званні лейтенанта, згадував: «Помню, водка наливалась только перед атакой. Старшина шел по траншее с кружкой, и кто хотел, наливал себе. Выпивали в первую очередь молодые. И потом лезли прямо под пули и погибали. Те, кто выжил после нескольких боев, относился к водке с большой осторожностью».
До сьогодні у збройних силах РФ справою честі вважається продемонструвати стійкість і боєздатність, хильнувши добру порцію спиртного не кліпнувши оком. При цьому російські моряки озвучують свою мантру: «Мы все пропьем, но флот не опозорим».
Російська армія захлинається горілкою
Підвищення по службі, святкування початку та закінчення відпустки, перехід на нову посаду, маневри, приїзд інспекторів – за все п’ють у неймовірних масштабах. Як результат, у Санкт-Петербурзі два п’яних офіцери без дозволу вийшли у відкрите море з курсантами. Човен перевернувся, 6 чоловік утопилися. Інший випадок: троє п’яних матросів Балтійського флоту вбили командира, капітан-лейтенанта Павла Ліпчика за те, що він заборонив розпивати спиртне. Спочатку офіцера дуже жорстоко побили, потім зв’язали мотузкою й утопили.
Російська «Комсомольская правда» в одній з публікацій зазначила: алкоголь в армії став «універсальною зброєю знищення»: армія РФ захлинається горілкою. За чисельністю вона є третиною від радянської, але вживає вдвічі більше горілки.
Не обійшлося без експорту пияцтва. Росіяни не перший рік беруть участь у бойових діях в Сирії. Армія Башара Асада поступово інфікувалася алкоголізмом, споглядаючи, як перед боєм російські бійці «вживають» для придушення страху.
Військові історики знають багато прикладів, коли в наслідок вживання алкоголю в Анголі, Афганістані, Чечні, Грузії, Україні росіяни труїлися й гинули або ставали некерованими і небезпечними для цивільного населення та товаришів по службі. Повальне п’янство (дані російського дослідника Володимира Квачкова: до 40% населення зловживає спиртним) гарантовано забезпечує постачання великої кількості алкоголіків до збройних сил, які між пляшкою горілки і виконанням військового обов’язку, швидше за все, підкоряться богу виноробства Бахусу.
