Службу у війську воїн-десантник Богдан розпочинав 2015-го. Родом він із Житомирщини, але певний час навчався і працював у столиці. За освітою – педагог технологій, трудового навчання та креслення.
– Для мене все розпочалося з кримських подій. Уже тоді зрозумів: настав час одягнути військовий однострій. Я ніколи не служив у армії, і тому було дуже важко потрапити до війська. Але доклавши максимум зусиль, таки призвався по мобілізації. Розпочинав службу в механізованій бригаді. Та мав велике бажання стати десантником. Так воно згодом і сталося, – розповів військовик Богдан.
Адаптуватись в армії Богдану допомогли захоплення з цивільного життя – страйкбол, футбол і східні єдиноборства. Та більше до вподоби регбі. Ним він займався як до війни, так і перебуваючи на військовій службі. Бо є членом військової команди з регбі, граючи на позиції «стовпа».
Війну згадує крізь призму безлічі випадків, які спливають у пам’яті як з болем, так і з усмішкою.
– Я мав звичку одягати кашкет козирком догори. Якось це врятувало мені життя. Одного разу побратими потрапили під обстріл ворога. Вже були загиблі й поранені. Вони потребували термінової допомоги. Я пересувався в складі групи підкріплення. З певних причин нас було погано видно і групу прийняли за ворожу. Але побачивши мій кашкет козирком догори, одразу впізнали, – згадує Богдан.
Нині він виконує бойові завдання на передовій на Луганщині. Вдома на воїна чекають дружина й маленька донька, якій незабаром виповниться один рік. А тому сподівається якнайшвидше їх побачити.
