Про це свідчать численні відео, якими у соцмережах діляться самі росіяни. Сухопутний «коридор смерті» У результаті систематичних ударів українських безпілотників…
Торік у Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного за результатами освітнього проєкту «Курсів лідерства офіцерського складу», який передбачає підготовку командирів тактичної ланки за один рік з числа осіб з вищою освітою, пройшли вишкіл і отримали офіцерські звання перші 30 слухачів. Успіх пілотного проєкту сприяв його поширенню у низці військових вишів. У самій же Академії цього року більш ніж удвічі збільшено кількість слухачів і розширено перелік напрямів підготовки.
Серед нинішніх слухачів курсів – шестеро дівчат, троє з яких готуються стати командирами механізованих взводів, ще троє – танкових. Солдат Юлія Чумаченко має кваліфікацію бакалавра з менеджменту, магістра з управління інноваційною діяльністю. Іще навчається в аспірантурі задля отримання ступеня доктора філософії в галузі соціальних та поведінкових наук за спеціальністю «Економіка».
Після знайомства з солдатом, який має за плечима такий арсенал освітньої підготовки, цілком резонним постає питання: «Чого ще бракувало дівчині для повного щастя?»
‒ Наукова діяльність у галузі економіки передбачає розробку певних теоретичних робіт, ‒ щиро і відверто відповідає Юлія. – Наприклад, ми зі своїм керівником розробили систему оцінки ділового середовища. І оприлюднили її. Вищі наукові мужі побачили, схвалили і поклали наші напрацювання в бібліотеку Вернадського. Коли моя праця когось зацікавить і знайде втілення в житті, невідомо. Отже, ти нібито щось робиш, а користі не бачиш.
Саме тому, за словами Юлії Чумаченко, вона вирішила піти до Збройних Сил, де, сподівається, її практична діяльність принесе більше користі.
Чому саме до армії попрямувала дівчина? Відкриємо трішки завісу. Батько Юлії – у минулому десантник. Дуже сподівався, що наступною дитиною в сім`ї буде хлопчик, але народилася дівчинка Євгенія.
‒ Виховуючи нас із сестрою, тато не зважав на те, що ми дівчата, ‒ з посмішкою зізнається Юлія. ‒ Змалечку все було за армійськими канонами: не запізнюватись, обіцяєш – зроби, захисти слабшого, допоможи немічному, не залишай ніколи друга в біді. Правда, до стрибків із парашутом справа не дійшла.
Із початком російсько-української війни колишнього десантника за мобілізацією призвали до танкової бригади.
‒ Відтоді ми з сестрою жили війною, ‒ каже Юлія. – Постійно стежили за розвитком подій на Сході й за найліпшої нагоди їхали до тата підтримати його, відволікти від напружених днів не передовій.
Зрозуміло, що головним мотиватором у виборі подальшої життєвої стезі для Юлії став тато. Але ж в армії чимало професій, які більше підходять для жіноцтва: психологи, юристи, фінансисти…
‒ Командир взводу – це менеджер у військовому середовищі, ‒ говорить співрозмовниця. – Крім того, що я бакалавр з менеджменту, маю досвід роботи зі студентами під час викладання в Черкаському державному технологічному університеті. Вільно знаходжу контакт із людьми і впевнена, що зможу керувати підрозділом. Але є іще невеличка мета – працювати з курсантами. І тому хочу залишитись в Академії, і якщо потрібно буде, взяти участь у конкурсі на посаду курсового офіцера.
Плани у солдата Чумаченко амбітні, але цілком реальні. Вона з великим задоволенням вчиться і… пише вірші. Навіть стала лауреатом поетичного конкурсу «Муза в пікселі», яке організувало наше Інформагентство до Дня Збройних Сил, з чим її й вітає щиро АрміяInform.
