У Києві суд визнав винним заступника директора приватного коледжу за схему виготовлення фальшивих довідок про навчання в аспірантурі для військовозобов’язаних. Вирок ухвалив Солом’янський районний суд…
59-та бригада, яка була сформована в один із найважчих періодів війни, в грудні 2014 року, відзначила свою п’яту річницю на передовій, у районі проведення операції Об’єднаних сил. Під час урочистостей згадали тих, хто стояв біля початків створення частини, вшанували хвилиною мовчання загиблих і відзначили нагородами найкращих військовослужбовців з’єднання.
У 2014-му під час формування бригади до її складу ввійшли окремі мотопіхотні батальйони: 9-й – «Вінницькі скіфи», 10-й – «Поліська Січ» та 11-й – «Київська Русь».
Бригаду створювали у вкрай важких умовах і за тотальної нестачі навіть найнеобхіднішого. Проте, завдяки самовідданим людям, справжнім патріотам, частина розвивалась і нарощувала свою бойову спроможність. За 5 років бригада пройшла героїчний бойовий шлях і вписала у свою історію чимало славетних сторінок.
Кістяк бригади становили військовослужбовці прославленого 11-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь». До його складу входили жителі Київської області, більшість з яких були учасниками Революції Гідності, що пройшли Майдан. Першим командиром батальйону був досвідчений офіцер-десантник полковник Олександр Гуменюк. Підрозділ брав участь у боях за Слов’янськ і в районі гори Карачун. Спільно з «Айдаром» підрозділи 11-го батальйону звільняли міста Сіверськ і Щастя. Вранці 15 серпня 2014 року в районі Дебальцевого полковник Гуменюк загинув від кулі снайпера. В той день у бою загинуло ще троє солдатів батальйону. Комбат був посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня та орденом «Народний герой України». Імена загиблих військовослужбовців бригади навічно викарбувані у граніті Меморіалу Слави та занесені до Книги Пам’яті бригади.
Під час урочистостей військовослужбовці одержали державні та відомчі відзнаки. Велике задоволення військові отримали від святкового концерту, серед учасників якого були місцеві аматорські колективи. Військові мали змогу хоча б ненадовго забути про бліндажі та обстріли й уявою повернутись у мирне спокійне життя.
