Підписання нових мотиваційних контрактів дає можливість отримати чіткі терміни служби з подальшою гарантованою відстрочкою від мобілізації. Процедура переходу на новий контракт спрощена…
Ад’юнктура — одна з основних форм підготовки науково-педагогічних і наукових кадрів у вищих військових навчальних закладах (ВВНЗ) і науково-дослідних установах Міноборони. Це аналог аспірантури в цивільних вишах. Офіцера, який навчається в ад’юнктурі, називають ад’юнктом. Таке коротке тлумачення цих двох слів подає «Енциклопедія сучасної України».
Гадаю, що в переважної більшості колег із військ ад’юнкт асоціюється зі старшим офіцером, який, як кажуть, гризе граніт науки, щоб захистити дисертацію і стати кандидатом наук. Аби потім просувати науку чи обрати педагогічну ниву. Проте практично ніхто не знає, що потрібно для того, щоб стати ад’юнктом, хто ним може бути, де їх готують, які нюанси в підготовці.
Тож розберімось разом, зокрема на прикладі Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, де ад’юнктів і докторантів почали готувати ще з 2006 року.
Від курсанта — до ад’юнкта
Як розповів заступник начальника Академії з наукової роботи, доктор історичних наук, доцент полковник Андрій Слюсаренко, нині в очній докторантурі й ад’юнктурі вишу навчаються 3 докторанти та 30 ад’юнктів за двома науковими спеціальностями — «Озброєння та військова техніка» і «Історія та археологія».
— Наша академія — єдиний вищий військовий навчальний заклад держави, який має спеціалізовану вчену раду за спеціальністю «Військова історія». Щодо фаху «Озброєння та військова техніка», то ад’юнкти надзвичайно плідно співпрацюють як з Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки ЗСУ, так і з єдиним у Сухопутних військах Науковим центром, що входить до складу Академії й відповідає за технічний напрямок досліджень, — зауважив Андрій Віталійович.
З ухваленням у 2014-му нової редакції закону «Про вищу освіту» змінився насамперед процес підготовки науково-педагогічних кадрів вищої кваліфікації. Навчання в ад’юнктурі триває чотири роки, а не три, як раніше. Ба більше, ад’юнкт зобов’язаний не просто підготувати дисертацію і обов’язково захистити її, а й повністю засвоїти освітню наукову програму й успішно скласти екзамени.
— З виходом нового закону Міністерство освіти та науки України запровадило чіткі вимоги до бюджету навчального часу освітньої складової, які становлять від 30 до 60 академічних кредитів Європейської кредитної трансферно-накопичувальної системи (ЄКТС). Один академічний кредит — це 30 годин. Так-от, для спеціальності «Історія та археологія» ми запровадили освітньо-наукові програми, які включають 57 кредитів ЄКТС, а для спеціальності «Озброєння та військова техніка» — 56 кредитів. Не важко полічити, що це становить 1710 і 1680 годин відповідно, — пояснює полковник Андрій Слюсаренко. — Тобто академія готує за практично максимально дозволеним обсягом. Такий підхід дає змогу готувати фахівців найвищого рівня.
За рахунок своїх вихованців Академія планує значно підвищити рівень науково-педагогічного потенціалу. Освітньо-наукове середовище вишу має логічну та послідовну структуру навчання науковців та освітян: від курсанта до ад’юнкта і надалі до викладача чи науковця.
Одним із таких наочних прикладів плекання своїх кадрів є життєвий шлях ад’юнкта капітана Іванни Чобіт. Під час навчання за спеціальністю «Культурологія» вона активно відвідувала гурток військово-наукового товариства курсантів кафедри гуманітарних наук. На другому курсі вперше взяла участь у науковій конференції, яка власне і дала поштовх до подальшої роботи в цьому напрямі. Вже під час навчання дівчина опублікувала кілька тез виступів і статей у збірнику студентських (курсантських) робіт. Двічі — стипендіат стипендії Президента України, а виш закінчила з відзнакою.
— Офіцерську службу розпочала у 24-й окремій механізованій бригаді начальником клубу. Згодом скерували у відділення морально-психологічного забезпечення, а потім очолила групу цивільно-військового співробітництва. Та я усвідомлювала: моє покликання — викладацька і наукова діяльність. І після двох років у військах уже з посади старшого офіцера відділення планування штабу Навчального центру підготовки підрозділів МЦМБ вступила в ад’юнктуру. Я вже мала чотири наукові статті і п’ять тез виступів, — говорить капітан Іванна Чобіт, яка нині працює над дисертацією.
Звідки беруться військові історики, і які ноу-хау патентують озброєнці
До речі, підготовка фахівців за кожною зі згаданих наукових спеціальностей має свою специфіку. Завкафедрою гуманітарних наук Інституту морально-психологічного забезпечення НАСВ, доктор історичних наук, професор Андрій Харук розповів: на відміну від цивільних колег, знайти серед військових фахових істориків складно. І на цю спеціальність вступають передусім офіцери з гуманітарним нахилом.
— Ми повинні дати офіцерам базу, яку цивільні історики здобули, приміром, на історичних факультетах університетів. Тож у програму включені дисципліни, пов’язані з методикою історичних досліджень, джерелознавством, історіографією тощо, — пояснив Андрій Харук.
Хоча кафедра готує істориків, однак у висновках кожного дисертаційного дослідження є рекомендації з врахування його результатів у підготовці військ, навчанні курсантів.
До речі, дехто думає: ад’юнкти — це самі теоретики, здатні творити лише стоси «опусів». Такий скепсис легко розвіюють ноу-хау, патенти, макетні й експериментальні зразки, придумані та створені вихованцями завкафедри електромеханіки й електроніки факультету ракетних військ і артилерії, доктора технічних наук, професора Юрія Шабатури.
— Я за науку, що дає ідеї, втілені в металі, і які дають змогу створювати нові зразки озброєння й військової техніки або вдосконалювати наявні. Всі дисертаційні роботи підопічних містять якісь ноу-хау, — зазначив Юрій Васильович. — Для прикладу, запатентовано новий спосіб управління напрямом руху колісних транспортних засобів, який не потребує класичних поворотів коліс. Він базується на використанні нової (теж запатентованої) конструкції коліс, які можуть динамічно змінювати свій діаметр, зберігаючи цілісність робочої поверхні. Перехід на такий принцип управління напрямком руху колісного транспорту дає величезні переваги. По-перше, тоді не потрібен диференціал, тож різко збільшується прохідна здатність. По-друге, на повороті автоматично зростає стійкість, а під час руху завжди зберігається одноколійність. Отже, під час руху на мінних полях зростає бойова ефективність. Ця теоретично розроблена і експериментально перевірена наукова робота — чисте ноу-хау, якого немає ніде у світі.
І подібних цікавих робіт у ад’юнктів Академії надзвичайно багато!
Поранення чи контузія — не перепони для вступу
Отже, перейдімо до питання заголовка матеріалу: «Чи може ротний або комбат стати ад’юнктом?». Однозначно: так. І навіть офіцери, які після поранень і контузій мають певні фізичні проблеми. Але все по-порядку….
Начальник науково-організаційного відділу Академії, кандидат технічних наук підполковник Роман Нанівський пояснив: ад’юнктом можуть бути офіцери віком до 45 років, які перебувають на військовій службі й здобули вищу освіту ступеня магістра (спеціаліста). Серед вимог до абітурієнтів: практичний досвід служби у військах не менше ніж 2 роки та відповідні здібності до педагогічної або науково-дослідної роботи.
— У відборі кандидатів перевагу в зарахуванні на навчання мають офіцери, які відмінно закінчили навчання, рекомендовані Вченою радою Академії, мають практичний бойовий досвід, — говорить підполковник Роман Нанівський. — Надаємо можливість вступити до ад’юнктури і людям з особливими потребами, які зазнали поранень під час бойових дій на Донбасі.
Одним з таких є майор Володимир Гера, який воював у найважчий період збройного протистояння — липень–серпень 2014 року. Саме його підрозділ пробивав «дорогу життя» до бійців 80-ки в Луганський аеропорт, а 24 серпня зупиняв прорив псковських десантників…
На жаль, під час обстрілу на металургійному заводі в Лутугиному Володимир зазнав важких мінно-вибухових поранень правого плеча і грудного відділу хребта. Після низки операцій, лікування і реабілітації мужній офіцер продовжив службу в Академії, а 2017-го став ад’юнктом під керівництвом Юрія Шабатури. Нині — автор чотирьох наукових статей, встиг запатентувати технічне рішення, яке значно збільшує ресурс двигунів внутрішнього згорання зразків озброєння та військової техніки.
Щороку на навчання тут набирають по чотири офіцери на кожну наукову спеціальність. А охочих набагато більше. Тому керівництво Академії прагне збільшити кількість набору в ад’юнктуру. Передусім за рахунок заочної форми навчання.
— У нас достатньо офіцерів, які перевищили граничний вік для вступу, але мають значний досвід. І могли б навчатися як здобувачі, поєднуючи виконання службових обов’язків із вечірньою наукою. Пропонуємо виділити для цього ще десять місць із розрахунку 5 осіб на кожну спеціальність, — ділиться планами заступник начальника академії з наукової роботи полковник Андрій Слюсаренко.
А хто вже вирішив, то має знати: відповідні рапорти за підпорядкованістю слід подати до 1 лютого 2020 року. Тож часу обмаль, якщо врахувати новорічні й різдвяні свята. Разом із рапортом подають: список опублікованих наукових праць і винаходів, фотокопії нетаємних праць, а також розгорнутий огляд праць з обмеженим доступом. У разі їхньої відсутності подають наукові доповіді чи реферати з обраної спеціальності.
