Регулярні відверті особисті розмови з військовими допомагають підтримувати їх, з’ясовувати та вирішувати їхні проблеми та запобігати випадкам самовільного залишення частини. Саме тому в 40-й…
«Глиби патріотизму та найкращі сини України»
Так відізвався ветеран АТО про одного із 10-х нагороджених недержавним орденом «Народний Герой України» під час 31-ї церемонії, що відбулася в Харкові. Сотні людей зі всієї країни зібралися на цей захід у Харківському національному академічному театрі опери та балету, а також прийшли учасники бойових дій, курсанти і кадети військово-навчальних закладів.
Морем оплесків та різними патріотичними відгуками супроводжувалися виступи організаторів даного нагородження та винуватців урочистостей. На початку ж усі присутні під час хвилини мовчання пригадали усіх тих, хто поклав життя за свободу і незалежність нашої держави.
Через повагу до місцевих мешканців народне вшанування найкращих захисників України та волонтерів розпочали із заохочення двох харків’ян: бійця 46-го окремого батальйону спеціального призначення «Донбас-Україна» солдата Яну Червону (посмертно) і воїна 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар» капітана Григорія Сіваченка з позивним «Гора».
Мамину нагороду мовчки із сумом прийняли двоє її дітей, а «Гора» вирішив звернутися до зали.
– Для мене це стане найголовнішою нагородою, – каже офіцер Збройних Сил України. – У лютому-березні 2014-го я боровся із поширенням російської пошесті в Харкові, а потім залишив затишну квартиру та рідних, щоб приєднатися до однодумців у батальйоні «Айдар». Я робив те, що підказувало серце. Смерті я не боявся, бо щиро хотів, щоб мої діти та онуки дихали вільним повітрям. Зараз же я продовжую воювати, щоб смерті моїх бойових друзів не були марними.
Далі було нагороджено ще 7-х військовослужбовців Збройних Сил України, ветерана АТО та волонтера.
Так, дружина та п’ятеро дітей отримало нагороду загиблого на Донбасі батька – бійця 54-ї ОМБр солдата Андрія Широкова. Армієць, перебуваючи на позиції «Шахта Бутівка», зробив справжній подвиг, коли після підриву на міні виніс на собі важкопораненого побратима. Та згодом на Світлодарській дузі сам загинув у ході бойового зіткнення із ворогом.
Військовий розвідник Юрій Сергійчук (позивний «Сирота») у 2014-му добровільно пішов на фронт. Пройшов славний шлях від рядового стрільця до командира розвідки армійського підрозділу. Завдяки його сміливості та рішучості вдалося значно зменшити так звану сіру зону, звільнити частину української землі від російських окупантів.
Особливої шани від присутніх учасників АТО/ООС заслужили два бійці 3-го окремого полку спецпризначення із позивними «Док» та «Чарлі». Перший пройшов Іловайський котел разом із побратимами з батальйону «Донбас», куди записався добровольцем. І хоча кремезний чоловік мав змогу вийти з оточення вночі, він залишився з пораненими, яких збирав по полях. Надавав медичну допомогу і таким чином урятував не одне людське життя. А офіцер Збройних Сил України «Чарлі» зараз виконує надскладні завдання в районі бойових дій, про які не прийнято казати на публіці. Проте орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня на його грудях свідчить про особисті перемоги в районі бойових дій.
Зі слів офіцера 24-ї ОМБр лейтенанта Андрія-Василя Дзюби, запрошення на цей захід стало для нього приємною несподіванкою. На війні він із перших місяців окупації Росією наших земель. Відзначився ще під час знешкодження ворожого поста «Крокодил», що на околицях Мар’їнки. В іншій бойовій ситуації під щільним ворожим вогнем надав першу допомогу важкопораненому, чим й врятував йому життя.
На сцену піднявся й командир взводу 93-ї ОМБр сержант Валерій Кіндзерський. Воїн-контрактник бився із російськими найманцями спочатку добровольцем, а пізніше – вирішив підписати контракт. Пройшов майже усі гарячі точки лінії фронту та здобув неабиякий авторитет серед підлеглих.
Хвилі оплесків піднялися в залі після розказу про заслуги на полі бою ветерана АТО Вадима Крайненка з позивним «Тридцятий». Він із іншими добровольцями ДУК знищили диверсійно-розвідувальну групу противника в кількості шести осіб та їхній безпілотник. Коли ж самі потрапили у засідку, то Вадим вірно продумав свої дії та вивів підлеглих у безпечне місце.
Також орденом «Народний Герой України» нагороджено волонтера із Білої Церкви Юрія Москаленка, який через слабке здоров’я не може воювати, тому всі роки війни допомагає нашим військовим. Сотні, а можливо й тисячі приладів безшумної стрільби він особисто привіз на передову. А ще передав захисникам України різні сучасні гаджети, що допомагають виявляти ворога у складних умовах.
Довідка: Орден «Народний Герой України» існує з червня 2015 року. За цей час недержавним орденом, створеним волонтерами, було удостоєно понад 360 осіб. Існує два види колод ордена: червоно-чорна для тих, хто захищає Україну із зброєю в руках, та жовто-блакитна – для лікарів, волонтерів, громадських діячів, журналістів. Нагорода вручається громадянам України, а також громадянам іноземних держав за видатні заслуги в обороні незалежності України і волонтерській допомозі Збройним Силам України. Подання на Героя може зробити будь-яка людина. Орден виробляється зі срібла, що надходить від простих громадян.
