У 57-й окремій мотопіхотній бригаді імені кошового отамана Костя Гордієнка чекають на готових повернутися після СЗЧ і гарантують справедливе людяне відношення. Про це розповів…
30 листопада – День радіотехнічних військ. У сучасному світі інформаційних технологій роль і значення радіотехнічних військ в обороні будь-якої країни важко переоцінити. Саме РТВ є і в найближчому майбутньому залишаться головним джерелом інформації з повітряної обстановки. Без них неможливо прийняти вірне рішення з обстановки в повітрі на командному пункті, а отже, ефективно застосувати проти ворога вогневі засоби зенітних ракетних військ і бойової авіації.
Ефективність РТВ надзвичайно важлива для України останніх майже шість років. Адже коли маєш три з половиною тисячі кілометрів кордону з агресором та його сателітами (Білорусь і невизнана придністровська республіка), ідея мати суцільне і «всевисотне» радіолокаційне поле вже не виглядає параноєю. Варто лише згадати численні прольоти кремлівської військової авіації на адміністративному кордоні з Кримом, вздовж кордонів на північному сході та над акваторією Азовського моря. А ще – застосування найрізноманітніших БПЛА по всій лінії фронту на Донбасі. В такій ситуації кожного свідомого громадянина турбує цілком логічні питання: «Чи здатна українська ППО попередити повітряний наступ агресора?» У Командуванні Повітряних Сил відповідають: «Здатна».
Сьогодні Україна має достатньо потужне угруповання РТВ, оснащене необхідною кількістю бойової техніки та озброєння для виконання своїх завдань. Темпи переозброєння військ справді вражають. За останніх п’ять років на озброєння військ надійшло більше півсотні найсучасніших радіолокаторів та комплексів автоматизованих систем управління. Зараз рівень технічного оснащення роду військ за формулою нова/модернізована/стара техніка з невідпрацьованим ресурсом відповідає показникам радіотехнічних військ провідних країн світу.
Таке інтенсивне переозброєння стало можливим завдяки зміні ставлення державних діячів до ППО країни та виробничому потенціалу вітчизняних оборонних підприємств. В Україні сьогодні існує замкнуте виробництво цілої низки новітніх зразків радіолокаційної техніки. Серед них мобільний 3D-радіолокатор 80К60 «Пелікан», мобільний трикоординатний радіолокатор кругового огляду 36Д6, високомобільний радар кругового огляду П-18 «Малахіт» та деякі інші. Ця техніка не тільки активно постачається українському війську, а й користується попитом на світовому ринку озброєння. Адже має високі тактико-технічні характеристики та в багатьох випадках є унікальною в світі. Також активно модернізується (по два десятки за рік) техніка ще радянського виробництва, зокрема найпоширеніші у військах станції 19Ж6 до рівня 35Д6М.
Так, по «залізу» все зрозуміло: РТВ – найбільш оснащені в ЗСУ та чи не найкрутіші в світі. А як щодо особового складу? На рахунок професіоналізму, підготовки та бойового досвіду в локаторників все гаразд. За цим пильно слідкують у Командуванні Повітряних Сил, організовують широкомасштабні навчання, впроваджують нову систему підготовки, відпрацьовують передову стратегію організації протиповітряної оборони. До того ж свою ефективність фахівці РТВ доводять щоразу, як падає ворожий дрон. За час війни угруповання ППО на сході країни ліквідувало півсотні російських БПЛА. Саме завдяки їхній роботі у Кремлі досі не наважуються на повномасштабне повітряне вторгнення.
Сьогодні в Україні створена потужна мережа підрозділів РТВ, радіолокаційні станції яких об’єднані в єдину систему моніторингу повітряного простору. Ця мережа створює суцільне радіолокаційне поле уздовж усього державного кордону і дозволяє виявляти імовірні загрози за кількасот кілометрів до нього. Крім того окремі підрозділи військ прикривають усі важливі об’єкти та міста по всій території країни.
Найменшими і водночас найважливішими підрозділами у цій системі є окремі радіолокаційні роти і взводи. Специфіка РТВ така, що найбільшу тактичну значимість мають підрозділи з особливими умовами дислокації. Вони розташовані у прикордонній смузі, на висотах, і зазвичай дислокуються на значній відстані від населених пунктів. Є навіть підрозділи, розташовані на відстані до 500 км від управлінь радіотехнічних бригад. Дві третини від загального числа підрозділів – це окремі радіолокаційні роти. Що таке РТВшна рота? Це кілька десятків чоловік особового складу, з яких декілька офіцерів, сержантів і старшин. Люди в роті служать сім’ями і живуть тісним військовим колективом, розділяючи між собою всі тяготи військової служби.
Командир окремої радіолокаційної роти – це командир маленької військової частини. Він зобов’язаний знати і вміти все: від способів виконання бойового завдання і підтримання боєготовності до організації усіх видів забезпечення та обслуговування, випікання хліба та доставки дітей до школи. Його коло обов’язків практично безмежне. Але у нього є вірні помічники – начальники радіолокаційних станцій. Саме на них тримається бойова готовність роти. Начальник РЛС теж універсальний фахівець. Він здійснює технічне обслуговування матеріальної частини, навчає і виховує підлеглих, командує розрахунком під час виконання бойового завдання.
Саме ці військові, які служать у найвіддаленіших закутках нашої великої країни, цілодобово пильнують за небом над Україною та навколо кордонів. Щодня на бойове чергування в загальній системі протиповітряної оборони заступають понад тисячу фахівців радіотехнічних військ. Тож,, якщо у Кремлі наважаться на повномасштабне повітряне вторгнення, українські локаторники виявлять це до підльоту до кордону. А ЗРВ і авіація, отримавши цілевказання, вже попрацюють над скороченням чисельності повітряно-космічних сил агресора.
