Про те, який літак спромігся підтверджено збити F-16 під час реального повітряного бою, розповідає АрміяInform. Обставини інциденту реконструювали, тож повітряний бій…
Коли ти виконуєш бойові чи навчальні завдання пліч-о-пліч з представниками армій інших держав, надзвичайно важливо знати якомога більше про своїх партнерів. Адже таке розуміння торує шлях до ефективної та плідної співпраці.
Буквально вчора на «бойове чергування» заступила нова зміна американських військових інструкторів, які впродовж наступних 9 місяців тренуватимуть особовий склад бойових підрозділів Збройних Сил України в Міжнародному центрі миротворчості та безпеки на Львівщині. Цього разу це представники 32-ї піхотної бригадної оперативно-тактичної групи «Жувіньї» Національної гвардії штату Вісконсин під командуванням полковника Джона Оклі.
АрміяInform підготувала добірку цікавих історичних фактів про підрозділ наших союзників, які допомагатимуть і навчатимуть українських військовослужбовців:
Отже, цей підрозділ виводить свій родовід ще з часів Громадянської війни в США. Тоді підрозділ було сформовано з числа мешканців штатів Вісконсин, Мічіган та Індіана. У той час військове формування мало декілька назв. Зокрема уродженців Вісконсину, що служили в Потомакській армії, називали «Залізна бригада», бригада «Чорних капелюхів», або ж «Королівська бригада».
Особливо ж відзначились нацгвардійці з Вісконсину під час боїв у Європі в часи Першої світової війни.
«Залізні щелепи». Таке неофіційне прізвисько дали американські журналісти солдатам з Вісконсину на початку жовтня 1917 року, описуючи їх підготовку в тренувальному польовому таборі Кемп-МакАртур у Техасі. Тоді бійці зі штатів Мічіган та Вісконсин, які входили до 32 дивізії, вже в перший тиждень перебування в польових таборах продемонстрували відмінний фізичний та практичний вишкіл. Преса писала: «солдати були фізично придатними та готовими до служби в будь-який час».
32-а дивізія прибула на Західний фронт у лютому 1918 року і стала шостою дивізією США, яка приєдналася до Американських експедиційних сил під командуванням генерала Джона Дж. Першинга.
Упродовж європейської кампанії дивізія брала участь у трьох основних бойових операціях сил союзників проти 23 німецьких дивізій: битві на Марні, битві при каналі Уасі, Маасько-Аргоннській наступальній операції тощо.
Незважаючи на численну перевагу противника, солдати дивізії проявляли визначну стійкість та здатність «проламувати» ворожу оборону.
Почесну назву Les Terribles, що дослівно перекладається з французької як «Страховиська», солдати 32-ї дивізії здобули в боях за місто Фім, атакуючи чисельно переважаючого ворога та вибиваючи його з основних та запасних ліній укріплень. У тій битві американці взяли 2153 полонених і захопили плацдарм площею 32 кілометри (20 миль), відбиваючи кожну німецьку контратаку. Того дня командир 38-го французького корпусу Генерал де Мондесір, спостерігаючи за полем бою, побачив, як американські солдати 32-ї дивізії вибивають кайзерівських бійців з їхніх укріплень невблаганними та успішними атаками. Він вигукнув: «Oui, Oui, Les soldats terrible, tres bien, tres bien!» Згодом прозвисько «Страховиська» стало офіційною назвою, коли інший французький генерал, командир 10-ї армії Франції Шарль Манжі, описував відчайдушну атаку американців на французьке містечко Жувіньї.
Підрозділи дивізії проводили бойові рейди до самої Німеччини. Вони стали єдиними американськими військами, що ступили на землю противника в Першій світовій війні.
Підрозділи 32-ї першими з військ союзників прорвали оборону відомої «лінії Гінденбурга».
Перебуваючи під майже постійним кулеметним та артилерійським вогнем, 32 дивізія розгромила в боях під час операції в Аргоннському лісі 11 німецьких дивізій, включно із підрозділами прусської гвардії та 28-ю дивізією німецької армії, відомою як «кайзерівська».
За бойові заслуги уряд Республіки Франція відзначив американське з’єднання найвищою військовою нагородою країни «Хрест військових заслуг». Відтак, кожен прапор бойових підрозділів, що входять до складу дивізії, має червоно-зелену стрічку цієї відзнаки. Крім того, на знак пошани до мужності бійців 32-ї дивізії, французи проголосили для американських солдатів офіційний сатус «ном-де-гер». Що перекладається, як бойовий побратим. Такий статус отримали бійці лише однієї американської частини зі складу експедиційного війська в Європі.
Нарукавний знак дивізії – лінія, прострелена червоною стрілою, символізує той факт, що 32-а дивізія пробивала кожну німецьку лінію оборони, з якою вона стикалася під час Першої світової війни.
Дорожні знаки, що позначають шосе №32 у штаті Вісконсин, мають на собі, окрім номера, ще й знак «Червоної стріли». Це єдиний дорожній знак, який увічнює пам’ять солдатів.
Одна зі старших шкіл на Філіппінах має за емблему «Червону стрілу». Це пов’язано з участю бійців 32-ї дивізії у військовій кампанії на Тихоокеанському театрі військових дій під час Другої світової війни.
Найбільший парк столиці штату Вісконсин, розташований в місті Мілуокі, має назву «парк Червоної стріли». Це данина пам’яті та шана простих американців своїм землякам-солдатам.
Як бачите, плин часу та географічні відстані не заважають представникам американської нації пишатись здобутками своїх воїнів. А що заважає робити це нам, українцям? Про історію та цікаві факти з біографії якого славетного українського підрозділу ви бажали б прочитати на сторінці АрміяInform?
Фото автора та з архіву 32-ї піхотної бригадної ОТГ «Жувіньї»
