Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Сьогодні, 1 листопада, в Україні відзначається 101-ша річниця створення Західноукраїнської Народної Республіки. Ця дата є однією з найвизначніших у новітній вітчизняній історії. Українці Галичини, Буковини, Закарпаття проголосили українську державу і сформували законодавчі органи, адміністрацію, армію.
Усе відбулося в умовах, коли світ із великим застереженням сприймав будь-яку ідею української незалежності. Цієї ідеї боялися сили, що прагнули зберегти Російську і Австро-Угорську імперії як запоруку існуючої на той час міжнародної системи. Застерігала від «поспішної незалежності» і частина українських еліт, щоб не викликати гніву «сильних світу». Єдині, хто не хотів грати за сценарієм, писаним зовнішніми силами, були націоналісти. Вони відстоювали право українського народу бути собою і керувати власною долею. Вони вірили в ідею державності, хоча кілька сотень років перед тим українець не мав власної держави.
У ХХ-му столітті українці тричі проголошували свою державу. І лише востаннє, ціною надзусиль і жертв вдалося її відстояти
1 листопада 1918-го у Львові почалось Листопадове повстання, що призвело до створення Західноукраїнської Народної Республіки.
Як відомо, після розпаду в жовтні 1918 року Австро-Угорської імперії на кілька незалежних країн, патріотичні сили Західної України вдалися до створення власної держави. Зокрема у період з вересня 1918-го у Львові утворено: Український Генеральний Військовий Комісаріат, Українську Народну Раду – політичний представницький орган українського народу в Австро-Угорській імперії. 19 жовтня 1918 року проголошено Українську державу на всій українській етнічній території Галичини, Буковини і Закарпаття. Президентом Української Народної Ради обрано Євгена Петрушевича.
Зрештою УНРада, мотивуючи свої наміри правом українського народу на власну державу, звернулася до австрійського уряду з питання про передачу їй усієї повноти влади у Галичині та Буковині. І отримала категоричну відмову. Тоді ухвалили рішення взяти владу у Львові збройним шляхом.
У ніч з 31 жовтня на 1 листопада 1918-го стрілецькі частини на чолі з сотником Дмитром Вітовським зайняли всі найважливіші урядові установи у місті. Таким чином створено ЗУНР, до складу якої увійшли українські етнічні землі – Галичина, Буковина й Закарпаття. Водночас Польща, не бажаючи втратити Галичину, розпочала військові дії, внаслідок яких уряд ЗУНР переїжджав до Тернополя, Станіслава (тепер Івано-Франківськ), а також перебував у екзилі в Кам’янці-Подільському.
Важливий здобуток ЗУНР – урочисте проголошення 22 січня 1919 року в Києві Акту про Злуку ЗУНР і УНР в єдину соборну Українську Народну Республіку. Екзильний уряд ЗУНР припинив існування 15 березня 1923 року.
Підготувала Соломія Подільська
