Самовільне залишення військової частини не припиняє військову службу. Водночас період СЗЧ не зараховується до строку військової служби, вислуги у військовому…
Як повідомляла АрміяInform, нещодавно Генеральний директор Державного концерну «Укроборонпром» Айварас Абромавичус під час відвідин ПрАТ «НВО «Практика» сказав таке: «Державно-приватне партнерство у сфері оборонно-промислового комплексу є запорукою розвитку галузі й посилить обороноздатність держави. Ми прагнемо поєднати нинішні потужності держпідприємств із напрацюваннями приватного сектору». Власне цей матеріал про таку співпрацю…
Узагалі ми звикли, що оборонними замовленнями займаються великі держпідприємства або, як мінімум, представники Ліги оборонних підприємств України. Останні фактично недержавні, але теж є потужними компаніями на ринку виробників і розробників продукції оборонного та подвійного призначення. Був здивований, коли дізнався, що на Львівщині розташоване єдине у країні підприємство з ремонту і модернізації прицілів до всіх типів танків, які є на озброєнні нашого війська. Займаються цією вкрай важливою справою фізичні особи-підприємці Володимир Вах і Христина Терещенко. Це подружжя з початком війни на сході не тільки виконує державне замовлення, а і як волонтери допомагає нашим танкістам і піхотинцям мати справне озброєння до бойових машин.
Займатися власною справою змусив крах великого підприємства оборонки
Свого часу Золочівський радіозавод, як кажуть, гримів на весь Союз. Тут майже п’ятитисячний колектив робив апаратуру, без якої не обходилася жодна субмарина чи літальний апарат. Його продукцію експортували у 68 країн. Здебільшого осцилографи й вольтметри. Втім, коли СРСР розпався й оборонне замовлення зійшло нанівець, почався крах одного з найбільших підприємств Львівщини.
— Тоді я був начальником одного з цехів. Робив пульти управління ракетними комплексами. Розпочалося масове скорочення, люди просто виживали. Вирішив зі свого цеху зробити завод з виробництва товарів ширвжитку. Виготовляли стабілізатори, системи супутникового телебачення, світильники й іншу продукцію, — розповів про перші кроки в бізнесі Володимир Вах.
Справи у Володимира Дмитровича йшли то вгору, то щось закривалося й відкривалося нове… Проте, коли 2014-го до України прийшла російська агресія, до Володимира Ваха звернувся давній колега, директор Львівського бронетанкового заводу, з проханням освоїти ремонт прицілу до танка Т-64.
Танк без прицілу — це трактор…
Коли почалася війна на Донбасі, у державі фактично не лишилося організацій, які б ремонтували електроніку до бойової техніки: блоки живлення, стабілізатори та приціли.
— Танк без прицілу — це трактор. У бойових машинах, які використовували в районі АТО, вони вийшли з ладу або були пошкодженими. В техніки, яку розконсервували, приціли не функціонували. Якось привезли приціл, з якого… вилили відро води! Можна тільки уявити жахливий стан цього озброєння, — розповіла Христина Терещенко.
Насамперед, щоб узятися за роботу, Володимир Вах зібрав людей, які колись працювали на радіозаводі. Він поділився: ці працівники — золотий фонд нації. Ядро колективу склали два десятки інженерів-електроніків.
— Перші приціли взяли в червні 2014-го, а вже в листопаді віддали на випробування до Львівського бронетанкового заводу. Коли освоїли ремонт цього озброєння до «шістдесят четвірки», постало питання, чи зможемо робити й до інших танків. Нині вже ремонтуємо приціли до Т-72, «Булатів» і «Оплотів». Наші замовники — три вітчизняні танкові заводи, — розповів Володимир Вах.
Від замовників немає претензій…
Володимир із Христиною кажуть: великі підприємства не зацікавлені в ручній роботі, адже запрограмовані на конвеєр. Саме тому в приватних підприємців був шанс освоїти цю нішу в оборонних замовленнях і нагода працювати на подальшу перспективу.
Що включає в себе технологічно процес ремонту прицілу? Передусім це його розбирання, як кажуть, до останнього гвинтика. Так, на викручування одного гвинта можна витратити від п’яти хвилин до пів години. Доводиться замінювати старі на нові з алюмінієвого корпусу. Потім чистка, відновлення, заміна деталей, джгутів, дротів — усе доводять до ідеального стану. В результаті з розібраних старих, які відслужили 30–40 років, створюють нові, блискучі.
На ремонт одного прицілу йде 2-3 тижні. Буває й місяць, коли немає потрібної деталі. Деякі з дефіцитних запчастин закуповують на радіоринках і замовляють через Інтернет. Це теж специфіка роботи невеликого приватного підприємства, яке може купити деталі не по накладних і не через систему ProZorro. І завдяки цьому такі підприємства гнучкіші й швидші ніж державні.
— Кожен на своїй ділянці розуміє, що неякісно зроблена операція чи помилка ставить під загрозу найцінніше — життя екіпажу! За весь час роботи до нас претензій від замовників не було, — наголошують Володимир Дмитрович і Христина Михайлівна.
Справді, щирих і промовистих подарунків — удосталь. У їхній спеціальній кімнаті: каска, що пройшла Іловайськ, макети танків, шлемофони, світлини з передової… На одній із фото — Володимир разом з колегами й танкістами за роботою на панцирнику, на іншій вантажить у власний легковик важкі й габаритні приціли, що потребують капремонту.
— Безмежно вдячний людям, які швидко і безкорисливо відгукувалися на наші потреби. Без їхніх прицілів не змогли б швидко укомплектувати танкові підрозділи батальйонів, бригад, механізованих частин. Донині вони опікуються нашим технічним забезпеченням. Ремонтують електрообладнання, яке стоїть на танку і БМП, — зауважив заступник начальника бронетанкової служби ОК «Захід» полковник Микола Кухтін.
Невдовзі модернізовані приціли будуть на українських танках…
…Одного разу, коли Володимир Вах був на сході, до нього звернулися бійці: «Батя, ми можемо знищити противника прямою наводкою на відстані два кілометри, а нас дістають ракетою і на 4-5 кілометрів. Ну, невже не можемо нічого придумати, щоб дати навздогін…»
— Тоді я пообіцяв зробити те, що має російський Т-90. А саме: модернізувати приціл під управління ракетою лазерним променем. У нас вони керовані НВЧ чи радіопроменем. Над такими завданнями працюють великі заводи і конструкторські бюро. Я звернувся з цією ідеєю до них. На наш заклик відгукнулися провідні фахівці Харківського, Київського, Львівського військових заводів та науковці технічних вишів. І от результат нашої дворічної роботи — проводимо стендові випробування робочого макета. Сподіваємось на допомогу КБ «Луч», яке дасть змогу завершити заключні роботи по цьому пристрою. Гадаю, невдовзі такі модернізовані приціли будуть на українських танках, — переконаний Володимир Вах.
