Йдеться вже не просто про окремі пожежі на нафтопереробних заводах (НПЗ), а про послідовне виведення з ладу виробничих потужностей, порушення…
Цього дня 60 років тому в Мюнхені агент радянських спецслужб убив Степана Бандеру (1909–1959), талановитого організатора, політика-стратега, одного з лідерів Організації українських націоналістів, відданого борця за незалежну Українську Державу. Таку характеристику Бандера заслужив від сподвижників і прихильників української національної ідеї.
Убивцю Бандери Богдана Сташинського «за виконання важливого державного завдання в особливо важких умовах нагороджено орденом Червоного Прапора» — написано в московському указі про нагородження.
Історик Дмитро Злепко, ґрунтуючись на архівних документах, протоколах допитів ЦРУ і свідченнях суддів, зазначає, що Бандеру вистежували водночас три структури КДБ. Про підготовку замаху знала й служба безпеки ОУН. Керівника посилено охороняли, однак він не любив великого супроводу.
«…У фатальний день, четвер 15 жовтня 1959 року, Бандера повертався додому сам. Сходами будинку на Крайтмаєрштрассе, 7, поволі спускався назустріч Бандері Сташинський. У правій руці у нього був завернутий у газету пістолет із двома скляними стволами діаметром по 2 см, довжиною 15 см і вагою 200 г. У стволах були скляні капсули з розчином ціанистого калію, який після натискання курка струменем міг долетіти на віддаль 40 см. Сташинський вистрілив отрутою в обличчя Бандері і той осунувся вниз. Потужна зброя не умертвила миттєво фізично сильного Провідника, як гарантували московські «майстри», він ще піднявся на кілька сходинок уверх до майданчика, а Сташинський швидко покинув будинок, викинувши зброю у канал, і поїхав до Берліна, а звідти — до Москви.
Після обіду дружина Бандери Ярослава зателефонувала в канцелярію офісу і повідомила, що він лежить у крові на сходах третього поверху перед квартирою. По дорозі до лікарні у кареті швидкої допомоги С. Бандера помер. Судмедекспертиза у висновку констатувала, що С. Бандера був отруєний ціаністим калієм…»
Степан Бандера похований у Мюнхені на цвинтарі Вальдфрідгоф. Ніхто тоді не міг передбачити, що ідеологічні противники Бандери не залишать його у спокої мертвим — могилу ідеолога українських націоналістів неодноразово оскверняли.
Однак, без сумніву, Степан Бандера, незважаючи на спотворення його образу ворожою пропагандою, залишається прапором боротьби за незалежну Україну. А майбутні дослідження архівних матеріалів, яких ще не торкалась рука незаангажованих дослідників, дозволять з’ясувати істинну роль і місце націоналістів ХХ століття в боротьбі за незалежність України, зокрема й самого Степана Бандери.
Підготувала Наталія ТКАЧУК
