Палата представників США на чолі зі спікером Джонсоном багато місяців до цього її блокувала, проте, зрештою, 20 квітня таки ухвалила довгоочікуване рішення. Тепер, після розгляду…
Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки Олександр Завітневич у ексклюзивному інтерв’ю АрміїInform поділився думками про нові антикорупційні принципи діяльності Комітету, посилення парламентського контролю над силовими відомствами та реалії розведення військ у районі ООС.
Час колективної безвідповідальності треба лишити в минулому
— Олександре Михайловичу, як почуваєтеся на новій посаді. Можете поділитися першими враження роботи народного депутата?
— Відверто кажучи, ще адаптуюся. Вразила величезна кількість запрошень на різні конференції та круглі столи. Дещо розгублений: де брати на усе це час? Запитую в досвідчених колег, як вони вирішують це питання. Ті лише знизують плечами. Водночас спостерігаю й певну нестиковку формату. Ось приїжджаю на публічне обговорення. Сиджу, уважно слухаю і потім запитую: «Для чого мене запросили?» У відповідь чую одне й те ж: «Нам потрібна ваша підтримка!» Тобто люди дивляться на мене як на уповноваженого представника влади, який розподіляє бюджетні кошти. Доводиться пояснювати: Комітет ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки більше не виступатиме центром ручного регулювання при розподілі бюджетних призначень. Не буде, як у минулому, коли тут розпліднювали корупційні рішення і створювали умови для колективної безвідповідальності.
— Будь ласка, уточніть, що саме маєте на увазі
— Гадаю, це не секрет (зрештою для учасників ринку ОВТ), що в Комітеті, який працював за парламенту попереднього скликання, вирішувалося, кому і скільки коштів давати, зокрема (у всіх нині на слуху) в рамках державного оборонного замовлення. Депутати навіть накладали заборони на закупівлю тієї чи іншої продукції. Нещодавно розбирались з керівництвом профільного департаменту Міноборони щодо існуючої понині заборони на придбання певного виду бойової техніки на потреби Збройних Сил. Мінфін не дає «добро», тому що, мовляв, існує заборона Комітету Верховної Ради ще з 2018 року… Однак я, його чинний голова, не бачив жодного документу з цього приводу. Де це в законодавстві прописано, аби Комітет видав заборони?!
Нині кажемо керівництву Міноборони, «Укроборонпрому», СБУ та інших силових відомств: «Ми — Комітет Верховної Ради і наше головне призначення — законотворчість. Більше не буде ручного управління: це купуйте, а це ні, жодної рознарядки майна, техніки та озброєння від нас не надходитиме!»
Наша позиція наступна: чим воювати, у чому є потреба у військах, що в першу чергу, що потім — з усім цим силові відомства мають визначатися самі. Й це цілком логічно, адже саме у них сконцентровані фахові спроможності з вирішення цих питань. Зокрема, Міноборони закінчує оборонний огляд, і вони вже бачитимуть цілісну картину й зможуть скорегувати власні потреби.
Отже, ще раз: у вирішенні, які БТР, кораблі, танки, автомобілі й інше будувати чи закуповувати, Комітет не братиме участі, але потім ми все скрупульозно перевіримо. Чому закупили саме це, яка процедура і ціна…
— Отже, так нівелюються корупційні ризики ручного регулювання…
— Так. І ще ми прагнемо здолати кругову поруку безвідповідальності. Адже відомо чимало випадків, коли купували обладнання чи техніку, але минав час, і виявлялося, що «Ой, а ми придбали не те…» Тому, що купили у визначеного в ручному режимі постачальника, отримали всі погодження й колегіальну згоду депутатів Комітету. А хто винен у розтраті державних коштів? Винних нема! Тепер у виборі ОВТ рішення прийматимуть силовики, а ми, народні депутати, здійснюватимемо парламентський контроль.
Найбільше спілкуємося з міністром оборони
— До речі, щодо парламентського контролю. Наскільки нинішнє правове поле, на вашу думку, дає змогу здійснювати його ефективно?
— Щодо парламентського контролю у нас написано абзац чи два в Законі України «Про національну безпеку» редакції 2018 року. Існує і спеціалізований закон — «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави», однак дієвих механізмів парламентського контролю, як не парадоксально, немає. Тому є ідея опрацювати повноцінний закон, який би забезпечив ефективне регулювання у сфері відносин і парламентського, і цивільного контролю загалом. У різних країнах це робиться по-різному. Однак головне, що об’єднує країни ЄС та НАТО, це — жорсткий парламентський контроль використання бюджетних коштів. Всюди це дуже докладно прописана процедура, яка дає будь-якому депутату доступ до необхідної інформації. І допоки триватиме законотворча робота, ми запропонували силовим відомствам раз на місяць звітувати перед Комітетом із різних бюджетних програм. І поставили умову: спілкуватимемося з посадовцями рангом не менше, ніж директор департаменту, заступник міністра, міністр.
— Цікаво, яка реакція надійшла від очільників силових структур, зокрема від Міністерства оборони?
— Усі без винятку погодилися з нашою пропозицією. З Міністром оборони Андрієм Загороднюком спілкуємось найбільше й у парламенті, й у форматі урядових комітетів.
— Ви погоджували оборонні видатки на 2020 рік. Яка позиція Комітету з цього питання?
— Те, що ми розглядали у першому читанні, опрацювали ще попередники. Вони заклали на сектор безпеки і оборони на 2020 рік ту ж цифру, що й на нинішній рік. Водночас зазначена примітка, що 28 млрд грн має розподілити РНБО. Комітет підтримав мінімальну потребу Збройних Сил на 2020 рік. Однак зазначу, що часу для роботи над цим документом було обмаль (всього один день), тому, звичайно, показники змінюватимуться. Загалом наша позиція: надати війську такий фінансовий ресурс, який би забезпечував його розвиток.
Розведення відбудеться за умови семиденної тиші
— До якого висновку прийшли члени Комітету щодо розведення військ у районі ООС, що, як відомо, викликало турбулентність у суспільстві?
— Ми, безумовно, обговорювали відповідні ризики, консультувалися з силовими відомствами, зокрема Міноборони і Генеральним штабом. Отримали від них впевнену позитивну відповідь. До речі, маю з приводу реакції активістів деяке здивування, адже аналогічні відведення військ проводили ще у 2016 році, коли ситуація була значно напруженішою, і, як відомо, тоді вони не мали такого суспільного резонансу.
На Комітеті ми слухали різних експертів. Одні говорили, що в сірі зони, які утворяться у результаті розведення військ, увійдуть бойовики самопроголошених республік. Інші — доводили зворотне: це крок до миру. Тоді на Комітеті вирішили направити трьох наших депутатів у район ООС, зокрема до Золотого та Станиці Луганської, аби вони розібрались на місці. Поїхали секретар Комітету Роман Костенко, керівник підкомітету Ігор Герасименко і Юрій Копитін. Вони підтвердили правильність нашої позиції: жодної зради немає. У сіру зону ніхто не заходить, місцеві мешканці здебільшого схвалюють розведення, правопорядок тут підтримують підрозділи поліції. Про що, власне, показує ситуація у Станиці Луганській. Щодо Золотого, то, попри повідомлення в Інтернеті, тут так само люди налаштовані на відведення військ. За сім днів «тиші» воно відбудеться у районі й цього прифронтового містечка.
Я спілкувався з керівником військово-цивільної адміністрації Станично-Луганського району Юрієм Золкіним. Він запевнив: ситуація стабільна. Усі технічні питання, пов’язані з відведенням військ, покроково вирішують.
— Яким чином побудована законотворчість? Ви вишукуєте проблемні місця у правовому полі, отримуєте пропозиції від силових відомств, проводите власні «польові» дослідження?
— Є законопроєкти, які залишилися від попередників. Є ті, які пройшли перше читання. Згідно з чинним законодавством, ми їх маємо розглянути у термін 14 діб або відхилити. Проте головне, що ми зробили — звернулися до керівників силових відомств із запитом про їхні нагальні потреби, не вирішення яких заважає успішному виконанню завдань. Таку інформацію нам надали. Зокрема, це План оборони. Колишній міністр Степан Полторак наголошував, що це дуже потрібно, й ми підтримали його позицію.
— У цьому випадку реалізовано правонаступність…
— Безперечно. У Комітеті позиція така: якщо потрібно щось зробити для України, для її обороноздатності, то всі «за», незалежно від фракцій і політичних уподобань.
— Скільки загалом законопроєктів пройшло через Комітет і вже ухвалено Верховною Радою? У чому суть новацій?
— Ухвалено 5 законопроєктів. Із ними можна ознайомитися на парламентському веб-порталі. Це внесення змін до діючих законів, які мають технічний характер. Серед них — про застосування техніки в особливий період, про відповідальність військовослужбовців тощо. Попереду значно ширший фронт. Серед найбільш знакових законопроєктів можу назвати «Про протимінну діяльність», який покликаний унормувати протимінну діяльність у державі і може суттєво скоротити терміни розмінування територій як на Донбасі, так і тих, які ще залишаються з Другої світової війни. До кінця року мають з’явитися абсолютно нові статути ЗС України, які опрацюють з урахуванням наших євроатлантичних прагнень. До речі, Комітет вже сформував під це завдання робочу групу, яку очолив генерал Михайло Забродський. Найближчим часом підійдемо до іншої важливої теми — законопроєкту про Військову поліцію, про важливість якого неодноразово заявляли у Міноборони.
— Дякую за бесіду.
Руслан Ткачук, АрміяInform
Фото Тетяни Рубан
Довідка АрміїInform
Олександр Завітневич, голова Комітету ВР України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Офіцер запасу (навчався у Київському військовому інституті управління та зв’язку). Здобув кваліфікацію спеціаліста з економіки підприємства у Київському національному економічному університеті імені Вадима Гетьмана. З 2012 року — співзасновник і директор Смілянського ливарного заводу (Черкаська область). Співзасновник ТОВ «М.Т.І».
Обраний народним депутатом 9 скликання від партії «Слуга народу» номером 39 у списку як безпартійний. Член однойменної фракції. Голова Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки.
