Його військовий шлях практично збігся з періодом найбільшої трансформації українського війська. Від командира взводу — до командира бригади. Від війни, де значну частину поля…
Досвід бойових дій на Сході України вимагає ґрунтовного аналізу потреб в озброєнні для війська. Насамперед для бригад, які безпосередньо перебувають на бойових позиціях. Ці потреби має обслуговувати механізм, який визначає, де цю зброю брати. І тут є варіанти. Або необхідне нам ОВТ виготовлятимуть в Україні чи в кооперації з іншими країнами. Або закуповуватимуть за кордоном.
Існує спосіб, застосований у роботі із США, – проєкт у рамках військово-технічної допомоги. На перший погляд він ніби простий і дешевий: ми отримали «Джавеліни». Звісно, маємо подякувати американцям, бо 2014-го в нас узагалі нічого не було. А перші контрбатарейні радари дали відчутний результат у бойовій роботі. Хоча росіяни навчились їм протидіяти, оскільки ці радари не першої свіжості й потребують додаткових технічних змін.
На перемовинах у США щодо передачі сучаснішої зброї і технологій Україні передусім стояло політичне питання довіри до нашої країни як кінцевого споживача високотехнологічної продукції. Щоб уникнути загрози передачі цих технологій третім країнам. Коли президентом США став Дональд Трамп, він набрав радників з-поміж військових, які допомогли йому швидко відреагувати на потреби Києва. За часів Барака Обами адміністрація всупереч намаганням Пентагону передати Україні зброю блокувала такий процес, побоюючись роздратувати Росію. Про це зазначив Володимир Гаврилов, ексаташе з питань оборони України в Америці, під час круглого столу, присвяченому нашому військово-технічному співробітництву із США. Захід відбувся в Київському інституті проблем управління імені Горшеніна.
На його думку, для того, щоб вести із США ефективне військове співробітництво, Києву слід зробити багато домашньої роботи. Передусім створити систему контролю, що унеможливить витік технологій, які нам захочуть передати американці. І ця система має бути досить чіткою, про що нам постійно нагадували в Пентагоні. США направляли спеціалістів в Україну для виконання потрібної роботи. Проте вони стикалися з неготовністю уряду, Міністерства оборони, де далеко не всі розуміли, про що взагалі йдеться. Тільки сьогодні по лінії Міністерства оборони ми почали робити реальні кроки із захисту технологій, які нам можуть передати як військово-технічну допомогу або у рамках прямих закупівель.
Зі свого боку президент ВГО «Українська стратегія» Анатолій Пінчук переконаний: головною проблемою розвитку взаємин між Україною та США в питаннях військово-технічного співробітництва за попередньої влади була недостатня послідовність і корупція. Яскравий приклад – ситуація з патрульними катерами типу «Айленд», коли американці підготували все потрібне для їхньої передачі. Лише після того, як експертне середовище натиснуло на Україну, справа зрушила з місця. Ще одна з вагомих причин, яка не дає нормально розвиватися міжнародним відносинам у сфері оборони, це намагання «Укроборонпрому» зберегти монополію. Міністерство оборони повинно реалізовувати надане право прямої закупівлі зброї та участі в модернізації й ремонті військової техніки. Також слід кардинальним чином змінити законодавчу базу у військовій сфері, сприяти ефективному розвитку приватного сектора та створювати сприятливі умови для залучення іноземних інвестицій.
