«Я мрію про те, щоб бути корисним — допомагати, захищати. Робити свою роботу якісно та в тіні, як супергерой: його ніхто не бачить, але на ньому тримається державна…
Протягом місяця волонтерська організація «Мольфар» презентувала в школах Вінниччини фільм, знятий на передовій. Ініціатор – місцева волонтерка Юлія Вотчер, яка допомагає фронту ще з 2014 року.
– Ми звернулися до обласного управління освіти з проханням підтримати нашу акцію «Об’єднаймо наші серця, рятуючи Україну» та провести її серед школярів усієї області, – розповідає Юлія Вотчер. – Детально описали, що входить до акції. А там і перегляд відеоролика патріотичного змісту, і написання спільного листа одному з адресатів. Це може бути лист пораненим захисникам у шпиталь або бійцям, які на передовій.
Матеріалу відзнято багато, адже на передову жінка виїжджає від самого початку бойових дій. У стрічці також є відеоряд із фотографій, які волонтерка робила протягом усіх поїздок на Донбас.
– Намагалися вмістити побільше патріотичних кадрів. Акцент у фільмі саме на патріотизмі, тож ця тема пронеслася крізь весь відеоряд. Там і кадри з прифронтових населених пунктів, і записи розмов з бійцями, їхні історії. Багатьох із тих, хто став героями фільму, вже немає в живих, – додає волонтерка.
Фільм символічно починається з кадрів зйомки школи в Зайцевому, від якої після ворожих обстрілів лишилися самі стіни.
– В одній із вінницьких шкіл мене запитали про мету зйомки цього фільму. Я їм і розповідаю, що, коли чекала в коридорі на директора, повз мене бігали дітлахи. Аж шибки тряслися. І мені це нагадало моє дитинство, – говорить жінка. – Хтось іде додому, хтось до магазину, хтось на гурток… А в цю хвилину якийсь боєць хоче попити води, але в нього на це немає часу. Саме в цю хвилину інший боєць давно не їв, бо не припиняється обстріл. Може, у цю хвилину очі бійця зведені до неба, але він його не бачить, бо його вже вбито… Тож наше завдання – нагадати всім, що в нас триває війна.
Також Юлія Вотчер сподівається, що після перегляду фільму школярі обговорюватимуть побачене і напишуть листи бійцям.
– Діти – це наступні покоління, які мають захищати і розбудовувати країну. В нас дуже багато «втомлених від війни», які насправді війни й не бачили. Вони з’являються у соцмережах, на екранах телевізорів, у побуті… І чим далі, тим їх більше. Тому школа також має говорити про те, що в нас іде війна. Тоді й буде перемога. Воїни стоять там, аби ми жили у мирі тут.
