Сьогодні перемогу визначає не лише кількість особового складу чи техніки. Вирішальними стають швидкість передачі інформації, стійкість зв’язку, захищеність даних, ефективність…
На мажорній ноті завершує спортивний сезон представниця спортивного активу ЦСК ЗС України стрибунка у висоту Ярослава Магучіх. Її «срібний політ» над планкою на світовому турнірі в столиці Катару Доха з юніорським рекордом світу 2,04 м лише довів невипадковість звання найкращої спортсменки України за травень. Визнання вона отримала за перемогу на першому етапі престижної серії змагань з легкої атлетики «Діамантова ліга». Нещодавно Ярослава стала гостею АрміяInform.
— Ярославо, чому ти серед усіх дисциплін легкої атлетики вибрала саме стрибки у висоту?
— До спорту мене в 14-річному віці залучила старша сестра, яка займалася легкою атлетикою і навіть була срібною призеркою європейської першості з карате. Хоча в дитинстві я віддавала перевагу малюванню і це в мене доволі непогано виходило.
— Чи можна десь переглянути твої роботи?
— Ні (усміхається). Усе нині в сімейному архіві. Сестра розгледіла у мене багато енергії і сказала: «Ходімо зі мною, я знаю, де можна твою енергію застосувати». Спочатку я спробувала себе на дистанції 100 метрів з бар’єрами, але хотілося «літати».
— Тобто «політ» над бар’єром тебе вже не задовольняв?
— Так, мене приваблювали стрибки у висоту і моє бажання підтримала моя перша тренерка Олена Андріївна Стеценко. Потім мною професійно зайнялася Тетяна Володимирівна Степанова, яка й привела мене у спорт найвищих досягнень.
— Коли ти відчула, що тобі підкориться результат за 2 метри?
— Цього року на юніорському чемпіонаті світу я вже спробувала долати 2 метри, тому в Катарі була впевненість, що підкорю цю «психологічну висоту».
— На чемпіонаті ти припинила виступи, подолавши рекордну для себе висоту 2,04 м. Це було ваше спільне з тренером рішення не підіймати планку вище?
— Зазвичай після особистих рекордів я припиняю подальшу боротьбу. Але в Досі я відчувала, що можу стрибнути вище. Неймовірно раділа, коли це вдалося. Але з тренером вирішили, що 2,06 м для мене ще рано стрибати. Потрібно психологічно підготуватися до цієї рекордної висоти і не форсувати події.
— Майже в кожного молодого спортсмена є кумир у своїй дисципліні? У тебе є?
— Сьогодні вже немає (усміхається). А взагалі я уважно стежу за виступами подруги по команді Юлії Левченко. Подобаються виступи чемпіонки світу Марії Ласіцкене.
— У тебе є якийсь обов’язковий ритуал перед відповідальними змаганнями?
— Я сама заплітаю собі коси перед змаганнями. Це і є той самий «спортивний забобон».
— Чому ти вирішила виступати в когорті армійських спортсменів?
— Свого часу поповнити лави збірників Збройних Сил мені запропонував Заслужений тренер України Василь Васильович Ярощук. І я жодного разу не пожалкувала про це. Тепер у збірній я долаю висоту разом із подругами — армійками Юлією Левченко і Іриною Геращенко. Незабаром я призвуся до лав Збройних Сил і підпишу контракт. Для мене це буде нова висота.
АрміяInform бажає Ярославі Магучіх нових яскравих перемог і вдалого виступу на ХХХІІ Олімпійських іграх в Токіо влітку наступного року.
