Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Кожен воїн мусить уміти в разі потреби надати невідкладну допомогу своїм бойовим побратимам і самому собі — це аксіома солдатського буття. В артилерійській бригаді імені генерал-хорунжого Романа Дашкевича це добре розуміють, тому приділяють особливе значення тренуванням із тактичної медицини.
– Обов’язки за посадою начальника медичного пункту у нас виконує досвідчений фельдшер і бойовий медик сержант Василь Зюльківський, тож заняття з такмеду в підрозділі відбуваються завжди на високому методичному рівні, – розповідає командир дивізіону підполковник Геннадій Хабло.
Комдив, начмед, фахівець із величезним практичним досвідом рятування людських життів, адже до мобілізації він чверть століття пропрацював на швидкій допомозі виїзним фельдшером Бердичівської підстанції екстреної медичної допомоги, плюс бойовий досвід, розповів АрміяInform про свою роботу.
– Строкову я відслужив ще у радянській армії, – пояснює медик, – був санінструктором у частині протиповітряної оборони в Сибірському військовому окрузі. А з початком російської агресії проти України вирішив повернутися до війська. Втім, як у фельдшера швидкої допомоги, у мене була «броня» від мобілізації. Поки написав рапорт, поки зняли «бронь», одним словом, призваний я був уже за четвертою хвилею мобілізації.
У 2016 році група бойових медиків на чолі з Василем Зюльківським посіла перше місце у змаганнях на найкраще евакуаційне відділення Збройних Сил України. Минулого року бойові медики підрозділу мали можливість відпрацювати евакуацію поранених не лише автомобільним транспортом та бронетехнікою, а й аеромедичну евакуацію.
Оскільки артилерія у районі проведення ООС перебуває здебільшого не безпосередньо на передовій, а у районах відведення, то поранення тут, на щастя, трапляються рідко. Зважаючи на специфіку роду військ, тут більший рівень травмування та є, так би мовити, професійні захворювання.
– Робота у артилеристів важка, – деталізує начальник медпункту. – Гармата 2А36 «Гіацинт-Б» сама по собі важить майже десять тонн, а розрахунку постійно доводиться розгортати її! Та й снаряди разом із зарядами нелегкі, снаряд — близько пів центнера, і заряд — за двадцять кіло… Тож нерідкими є кили, тобто грижі різних видів, захворювання суглобів і хребта. Тут моя робота та робота трьох моїх підлеглих бойових медиків підрозділів обмежується тим, що необхідно вчасно помітити відхилення, обмежити навантаження на військовослужбовця та направити його на консультацію та лікування до шпиталю.
Медичне забезпечення підрозділу, розповідає сержант, на рівні. Якщо до його призову за мобілізацією в українській армії насправді були проблеми з постачанням і дуже відчутною була допомога волонтерів, то, починаючи з 2015 року, кожен воїн має індивідуальну аптечку, а медичні пункти – вдосталь ліків та устаткування. Тож головним залишається професіоналізм бойових медиків і підтримання серед військовослужбовців рівня навченості азів тактичної медицини, про що у підрозділів ніколи не забувають.
