На ці запитання відповідає головний судовий експерт КНДІСЕ, військовий психолог, кандидат психологічних наук, полковник запасу Едуард Литвиненко. — Серед полонених вже неодноразово виявлялись…
Маскування – невід’ємна частина бойової діяльності всіх родів військ. Військова хитрість полягає в тому, щоб уміло приховати справжній стан справ у себе і ввести ворога в оману, видавши помилкове за дійсне, змусивши його прийняти неправильне, вигідне нам рішення. Велику роль у цьому відіграє швидкість і спритність дій військовиків. У районі проведення бойових дій маскується практично все, що хоч якось може допомогти ворогу визначити кількість людей, озброєння, військової техніки тощо.
Є мімікрія природна та штучна
Існують два основні види маскування: природний і штучний. Природне маскування передбачає пристосування до місцевості: використання маскувальних властивостей лісів, гаїв, ярів, посівів, населених пунктів, умов освітлення — тіні від місцевих предметів, дощу, туману, сильного снігопаду, що обмежують видимість і знижують можливість ворожого спостереження. Штучне маскування досягається технічними засобами й полягає в спорудженні макетів, фарбуванні предметів під колір навколишнього середовища, використанні маскувального одягу, постановці димових завіс, створенні протилокаційних масок-перешкод і масок-екранів. Особливими видами штучного маскування є радіо-, світло- і звукомаскування. Перш ніж провести маскування, слід визначити й усунути свої демаскувальні ознаки.
Без зайвих звуків
Перед початком руху варто обов’язково підігнати спорядження, одяг і взуття, щоб речі під час пересування не видавали зайвих звуків.
Горбиста місцевість добре забезпечує потайне пересування. Найбільша скритність досягається рухом уздовж гребеня. Тільки не слід рухатися його вершиною, адже на ньому можна легко виявити силует людини на тлі горизонту як удень, так і вночі. Гребінь слід долати повзучи, з використанням природних укриттів (кущі, ущелини тощо).
Ніколи не можна бути впевненим, що ділянку пересування не відстежує противник. Пересуватися потрібно тільки тіньовим боком.
Дороги й узбіччя – не для наших слідів
На відкритій місцині дорогу краще перетинати на прямих ділянках, а в лісі й горах – на поворотах. Це дозволяє бачити, що відбувається на обох напрямках і знизити ймовірність виявлення. Не можна залишати слідів на дорозі й узбіччях.
Непомітно перетнути дорогу допомагають водопропускні труби під дорогою та різні пристрої гідросистеми.
Пересуваючись високою травою, очеретами й посівами, краще йти пригнувшись, розсуваючи перешкоди обережно і без ривків.
Залізницю перетинати бажано повзучи, розташовуючись уздовж рейки обличчям униз – щоб не залишати слідів на землі, ноги ставимо на залізничні шпали.
Під час спуску в рів необхідно зберігати низький силует.
Із природою ліпше «зливатися» вранці чи ввечері
Входи й виходи з води краще влаштовувати на ділянках захаращених хмизом чи очеретом. На переправі не бажано зривати рослини. Також для маскування у водоймі використовуйте підручні матеріали, за якими можна сховатися (колода, стовбур дерева, ящики). Але ці засоби годяться для незначної групи людей, тому що велика кількість сторонніх предметів викличе підозру в противника.
У лісі слід пересуватися у глибині галявини, а не по краю. Влітку хвойний ліс маскує гірше, ніж листяний, бо його крони менші в діаметрі, ніж крони листяних дерев. Взимку навпаки — хвойний ліс маскує краще. До 10-ї години й після 16-ї дерева та кущі дають довші тіні.
Пересуваючись, не опирайтеся на пеньки, бо вони бувають трухляві й падають від найменшого дотику.
У болотисто-озерній місцевості пересуватися краще в ранкові й вечірні години, бо серпанок від випарів і туманність ускладнюють спостереження.
Перед рухом по гальці, дрібному камінню й твердому ґрунту можна намотати на взуття тканину.
До населеного пункту ліпше підходити з тильного боку й рухатися тіньовою стороною вулиць, прикриваючись місцевими предметами, до будови варто підходити з боку, де немає вікон.
