Саме цей бомбардувальник є носієм ракет типу Х-22, якими країна 404 постійно обстрілює Україну. Традиційно, АрміяInform дізналася, як на болотах…
Старший радник з медичних питань від США та інших країн Альянсу Джим Кехілл спеціально для АрміяInform розповів про створення Головного військово-медичного управління Збройних Сил України та результати реформування всієї системи військової медицини нашої держави.
Тиха революція в Десні
– Пане Кехілле, ви працюєте в Україні з жовтня 2016 року. Розкажіть, які найсуттєвіші зміни у військовій медицині відбулися за цей час?
– Перш за все, я хочу сказати, що перехід до нової структури – Головного військово-медичного управління (ГВМУ), це було дуже сміливе рішення. Це своєрідний експеримент, який точно втілився. І зараз ГВМУ є провідною силою в змінах не лише в самому Міністерстві оборони, а й також в усьому секторі взаємодії сил оборони і безпеки, адже багато реформ вони повинні проводити разом. Торік ГВМУ змогло розширити, поглибити і прискорити темпи військово-медичної реформи настільки, що під час перегляду річної національної програми під егідою НАТО військово-медичну реформу відзначили як одну з трьох основних змін не лише в Міноборони, а й в усіх урядових відомствах України.
Перехід до нової структури – Головного військово-медичного управління – було дуже сміливим рішенням
Спільно працюючи з медичними офіцерами Генерального штабу, вдалося створити мобільні госпіталі й реорганізувати хірургічну частину медслужб бригад. Її елементи введені в цивільні лікарні – тобто створено так звані лікарсько-сестринські бригади, які значно підсилили їхні ресурси.
Окрім цього, сформована група медичної евакуації. Адже на початку бойових дій медичну евакуацію виконували силами бригад, неурядових громадських організацій і волонтерів. Зараз цей процес формалізовано, створена військово-медична група, яка з цього літа займається евакуацією. Її досвід вивчається й імплементується в масштабі всієї операції Об’єднаних сил.
– Як оцінюєте доцільність ініціативи створення Центру тактичної медицини у Десні?
– Надзвичайно важливо те, що у 205-му Центрі тактичної медицини, який розташований у навчальному центрі в Десні й був заснований у 2017 році, відбувалася, так би мовити, тиха революція. Це перший в Україні центр навчання бойових медиків – людей, які перебувають безпосередньо на полі бою. Міністерство оборони і Генеральний штаб уже погодилися, що на взвод повинен бути один бойовий медик. Цього важко досягнути, але ГВМУ дуже старається і має певні успіхи в цьому напрямку. І мушу сказати, що бойовий медик матиме найбільше значення та практично покаже найсуттєвішу різницю між старою радянською й натовською системами.
Виклик для всіх армій світу – ідентифікація й визначення поведінкового здоров’я серед військовослужбовців
– Хто, на вашу думку, найбільше сприяв у реформуванні медичної служби ЗС України?
– У випадку з реформуванням медичної служби ЗСУ хочу відзначити роботу, проведену керівником Головного військово-медичного управління, генерал-майором медичної служби Ігорем Хоменком. Він був задіяний в її абсолютно всіх елементах і демонстрував не лише дуже інноваційний, а й принциповий та прагматичний підхід. Йому часто доводилося змагатися за обмежені ресурси з іншими відомствами й організаціями, але він чудово проводив цю роботу.
– Які головні виклики нині стоять перед медслужбою?
У США після воєн в Іраку і Афганістані, нас спіткали такі ж виклики, які стоять зараз перед Україною, в якій вже шостий рік йде війна. Спочатку ми виявилися неготовими до рівня глибини цієї проблеми. Але згодом, одним із шляхів, який допоміг її подолати, стало максимальне усунення бар’єрів між військовими та службою психологічної допомоги.
– В усьому світі армії зіштовхуються з одним сучасним викликом. Це – ідентифікація і визначення поведінкового здоров’я серед військовослужбовців у місцях постійної дислокації, а також під час і після повернення з бойових ротацій.
У США після воєн в Іраку і Афганістані, нас спіткали такі ж виклики, які стоять зараз перед Україною, в якій вже шостий рік йде війна. Спочатку ми виявилися неготовими до рівня глибини цієї проблеми. Але згодом, одним із шляхів, який допоміг її подолати, стало максимальне усунення бар’єрів між військовими та службою психологічної допомоги.
Коли б військовослужбовець не вирішив звернутися по таку допомогу: о 2-й ночі чи в неділю, посеред його бойової ротації тощо, він завжди знає, куди звернутися. І його товариші теж знають, куди звернутися. І його безпосередній командир знає, що робити. Тобто ми зробили максимально простим доступ до таких послуг.
– Чи є вже в Україні успіхи стосовно психологічної допомоги військовим?
Генеральний штаб ЗСУ та Національна гвардія скооперувалися задля того, щоб покращити надання психологічної допомоги військовослужбовцям в ООС. Вони співпрацюють з американською групою з контролю бойового та оперативного стресу
– Я знаю, що в Україні Генеральний штаб ЗСУ та Національна гвардія скооперувалися задля того, щоб покращити надання психологічної допомоги військовослужбовцям в ООС. Вони співпрацюють з американською групою з контролю бойового та оперативного стресу. І можу сказати, що за останні роки Генштаб і Нацгвардія значно покращили спроможності в наданні психологічної допомоги на фронті. Мені дуже приємно бачити в Україні взаємодію представників різних держав та їхню плідну співпрацю.
Спілкувалася Олена Степанюк
