Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Боєць із позивним «Талісман» нещодавно повернувся з району проведення ООС. Хлопцю всього 20. Він навчався у військовому ліцеї, але батьки не розділяли його бажання пов’язати своє життя з армією, тому після закінчення закладу відправили юнака на навчання до Польщі, сподіваючись, що хлопець передумає. Проте, попри заперечення близьких, «Талісман» повернувся до України, щоб стати військовим.
— Батьки були обурені моїм вибором, мовляв, дарма лише витратили кошти на мою освіту. Тому я влаштувався на роботу (та й не на одну), зібрав гроші, які батьки сплатили на навчання за кордоном і, повернувши їм усе до останньої копійки, з чистим серцем підписав контракт зі Збройними Силами України, — розповідає «Талісман».
Лиш одягнувши однострій, хлопець одразу написав рапорт із проханням направити його на передову.
— Так повелося, що я завжди був наймолодшим на позиціях, наймолодшим і найфартовішим, адже варто мене кудись відправити, там одразу стає тихо. Хлопці кажуть, що їм зі мною завжди щастить — усі повертаються додому живі-здорові, звідси й позивний, — говорить боєць.
На запитання, чому 20-річний хлопець, незважаючи на протести батьків та перспективне майбутнє за кордоном, вирішив повернутися в Україну і піти до війська, «Талісман» з усмішкою відповів: «Чому я все кинув і поїхав? Тому що у кожної людини своє призначення: хтось має хист до малювання, хтось пише вірші, хтось осягає космічну галузь, моє покликання — служба у війську. Це моє рішення, я сам обираю свою дорогу».
