Це не лише питання символів. Це спосіб формування професійної ідентичності, системи цінностей і розуміння того, на якій історичній основі стоїть сучасна українська армія. 5 грудня 2024…
Вона могла піти працювати у приватну клініку медичною сестрою після завершення із червоним дипломом медколеджу. Могла вступити до вузу та стати, як батько, лікарем-анестезіологом. Але Анастасія Томашевська вирішила не стояти осторонь буремних подій, які перевернули життя багатьох українських родин, і уклала контракт на військову службу. Так в 2015-му стала медичною сестрою клініки анестезіології, реанімації, інтенсивної терапії та детоксикації Військово-медичного клінічного центру Центрального регіону.
– Одразу потрапила на навчання в Десну, – розповіла Настя АрміїInform. – Підйом, відбій, тумбочка, 100 дівчат у казармі, полігон, бронежилет, саперна лопатка – це мене, по суті домашнє дівчисько, здорово загартувало. Деякі дівчата не витримали доволі жорсткі умови Десни і буквально у перші ж дні спакували валізи. Мене ж навчальний центр навчив спілкуватися з великою кількістю людей в екстремальних умовах та знаходити компроміси. Там же вперше в житті стріляла з АК. Не знаю чому, але зі зброєю стала одразу на ти і мої результати вражали навіть досвідчених інструкторів. Скажу чесно, якби довелося обирати між красивою сукнею і вечіркою в клубі та нагодою постріляти, я вибрала б тир.
У районі ООС молодший сержант Томашевська упродовж пів року боролася за життя хлопців у 59-му мобільному госпіталі. Спочатку була у Станиці Луганській, потім – безпосередньо у місці дислокації шпиталю в Севєродонецьку. Найбільше Анастасії запам’ятався молодий хлопчина із пораненням черевної порожнини та великою крововтратою.
– Та операція стала моїм, так би мовити, бойовим хрещенням в анестезіології. Нам привезли важкого хлопчину із політравмою. Майже всю ніч, десь близько 7-8 годин, лікарі стабілізували його стан. Я спочатку трохи розгубилася, це був мій перший такий важкий пацієнт. Проте взяла себе в руки і вже під керівництвом лікаря-анестезіолога просто робила свою роботу, те, що чудово знала в теорії, застосовувала на практиці. Лише вже потім усвідомила, що весь час боялась, що ми не зможемо його врятувати. А взагалі то неймовірне щастя, коли допомагаєш врятувати чиєсь життя.
А ще дівчина відзначає, що це неабияк надихає на подальше навчання та саморозвиток.
– Із багатьма хлопцями продовжую спілкуватися в соцмережах, – ділиться дівчина, – із багатьма маю дружні стосунки. У чомусь допомагаю їм порадою, в чомусь вони підбадьорюють мене.
А у вільний час молодший сержант Томашевська навчається заочно в медуніверситеті на спеціальності «Фармація», складає заліки на військовій кафедрі й… бере участь у конкурсах краси та пише вірші. Так, цього року вона стала Берегинею в погонах Центрального регіону та здобула титул «Міс глядацьких симпатій» у всеармійському конкурсі серед жінок-медиків.
– Я не можу сидіти на одному місці. Мені шалено подобається дізнаватися щось нове. Стрибаю з парашутом, постійно подорожую. Ось вирішила взяти участь у конкурсі «Берегиня в погонах». Він, до речі, допоміг мені побороти страх публічних виступів. А ще знайшла в себе новий талант – навчилася танцювати. Якщо чесно, я ще не визначилася остаточно зі своїм майбутнім: чи залишуся медсестрою-анестезисткою, чи буду офіцером, чи стану цивільним фармацевтом. Але я дуже задоволена тим, що розпочала свій професійний шлях військовою медсестрою у чудовому колективі ВМКЦ ЦР. І знаю точно, якщо я за щось візьмуся, то піду до кінця, адже звикла робити свою справу якнайкраще.
