Сьогодні — він командир 431-й окремого батальйону безпілотних систем: зграї, яка воює за принципом «не числом, а інтелектом». АрміяInform він розповів про те, як народжується культура, в якій ніхто…
Війна Анастасії розпочалася весною 2015-го. Одного дня дівчина йшла до інституту, коли побачила колону військової техніки, що виїжджала з пункту постійної дислокації. «А як я можу бути корисною війську?» — промайнуло в голові дівчини… Відтоді Настя пов’язала життя із армією.
Потрапила дівчина не абикуди, а в розвідку. Та зовсім про це не шкодує.
— Люди, з якими я проходжу службу, — справжні герої. Вони пройшли запеклі бої 2014-2015 років, вистояли, повернулися живими зі справжнього пекла. А тепер у мене є змога в них повчитись… Чи важко служити поряд із ними? Звісно! І я цього не приховую. Та я бачу мету, усвідомлюю, для чого мені це потрібно, тому перешкод для мене не існує, — ділиться враженнями Анастасія.
Розповідає, що найціннішим здобутком за час служби для неї є самодисципліна, яка допомагає вижити у складній ситуації та не розмінюватись на дрібниці.
— Після перемоги, коли війна закінчиться, приїду додому і обов’язково розкажу мамі, що я була хорошим солдатом. Зараз вона не знає, де я служу, і які завдання виконую… Звісно, буває фізично важко. Той же рюкзак у мене так само важить, як у хлопців. Та жінки лише з вигляду слабші. Адже коли твоєю метою є цілісна, вільна від окупантів Батьківщина, то будь-які труднощі не мають значення.
