Коли українські офіцери вирушали до Місії ООН зі спостереження в Грузії наприкінці 1990-х років, вони навряд чи могли уявити, що…
Порядок призначення і виплати цієї допомоги затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. № 975 (зі змінами) (https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/975-2013-%D0%BF) .
Виплачують допомогу в порядку черговості відповідно до дати подання документів до Міністерства оборони України. Днем виникнення права на її отримання є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії (МСЕК), а в разі повторного огляду та зміни групи інвалідності – дата в довідці МСЕК про первинне встановлення.
Розмір допомоги щорічно змінюється, адже кратний прожитковому мінімуму, встановленому для працездатних осіб станом на 1 січня календарного року. У 2019-му – це 1921,00 грн. (див. інфографіку від АрміяInform).
Допомога призначається і виплачується в залежності від умов отримання інвалідності або часткової втрати працездатності.
Наприклад, якщо інвалідність військовослужбовця (крім строкової служби) настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) або захворювання, яке він дістав під час виконання обов’язків військової служби (чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин), допомогу виплачують у розмірі:
– 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, – у разі встановлення інвалідності I групи;
– 300-кратного прожиткового мінімуму – II групи;
– 250-кратного прожиткового мінімуму – III групи.
Військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби), інвалідність якого настала в період проходження військової служби або внаслідок захворювання, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби, у розмірі:
- 120-кратного прожиткового мінімуму – I групи;
- 90-кратного прожиткового мінімуму – II групи;
- 70-кратного прожиткового мінімуму – III групи.
Якщо протягом двох років військовослужбовцю під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
У разі часткової втрати працездатності без установлення інвалідності одноразову грошову допомогу виплачують залежно від ступеня, який установлює МСЕК, у розмірі, що визначається у відсотках від 70-кратного прожиткового мінімуму. В такому розмірі допомогу надають військовослужбовцеві, який дістав поранення (контузію, травму або каліцтво) чи захворювання під час виконання обов’язків військової служби, а також звільненому з військової служби, який частково втратив працездатність внаслідок зазначених причин, але не пізніше ніж за три місяці після звільнення з військової служби.
Увага! Виплату не здійснюють, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), захворювання, інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов’язаного чи резервіста є наслідком:
- вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення;
- вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп’яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров’ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Довідково. У квітні цього року до Порядку були внесені зміни, за якими допомогу стали призначати військовослужбовцям, які протягом року після звільнення з військової служби померли від захворювання, яке вони дістали внаслідок поранення, контузії, каліцтва, пов’язаних із виконанням обов’язків військової служби; у період проходження військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, а також під час виконання обов’язків військової служби та служби у військовому резерві.
